Нещодавній виступ Володимира Путіна на з’їзді «Єдиної Росії», деталі якого оприлюднило видання РБК, вкотре підтвердив хворобливу фіксацію кремлівського режиму на наративах про «екзистенційну боротьбу». Диктатор охарактеризував поточний період як «судьбоносний», майстерно маніпулюючи поняттями національної ідентичності та зовнішньої загрози, щоб консолідувати суспільство навколо своєї агресивної політики.
Основний меседж виступу базується на класичних теоріях змови: Путін вкотре заявив про неможливість військової поразки Росії, звинувачуючи «колективний Захід» у спробах усунути країну як глобального гравця. Використовуючи риторику про «сили зла», проти яких нібито виступає Москва, він намагається перетворити загарбницьку війну на міфічний хрестовий похід. Ці заяви виглядають особливо цинічно на тлі повномасштабного вторгнення, яке Росія продовжує проти України. Аналізуючи подібні тези, варто звернути увагу на матеріал про крах міфу про «дух Анкориджа», що чітко вказує на марність спроб Москви диктувати свої умови на міжнародній арені.
Цікавим аспектом стала спроба Путіна легітимізувати воєнних злочинців, назвавши учасників агресії проти України «справжньою елітою» російського суспільства. Це не лише спроба підняти бойовий дух окупаційних військ, а й відверта маніпуляція, спрямована на нормалізацію насилля. Паралельно з цим, внутрішня ситуація в Росії залишається напруженою. Останні соціологічні дані свідчать про те, що громадяни РФ все частіше вимагають негайного припинення війни, оскільки економічні наслідки та безглузді жертви починають домінувати над телевізійною картинкою успіху.
Варто нагадати, що спроби Кремля демонструвати впевненість розбиваються об реальність на полі бою та економічного тиску. Ефективність сучасних технологій, зокрема далекобійних БПЛА, продовжує системно послаблювати логістичні можливості ворога. Про успіхи цієї стратегії можна детальніше прочитати в нашому аналізі щодо того, як удари по НПЗ РФ підривають економіку агресора. У підсумку, риторика Путіна на з’їзді партії — це лише спроба приховати системну кризу режиму, який намагається втримати владу, граючи на страхах свого населення та заперечуючи очевидні геополітичні поразки.