Заяви президента України Володимира Зеленського щодо потенційних загроз для країн Балтії та спроможності Альянсу захистити своїх членів викликали гостру та вкрай неоднозначну реакцію серед естонського політикуму. Низка впливових посадовців у Таллінні звинуватила українського лідера у мимовільному підігруванні російським пропагандистським наративам та створенні зайвої політичної напруги серед європейських союзників. Про це, посилаючись на оцінки місцевих парламентарів, повідомляє естонський суспільний мовник ERR.
Приводом для дипломатичного дисонансу стало резонансне інтерв’ю Володимира Зеленського в ефірі національного телемарафону. Глава держави висловив глибоке переконання, що недавнє посилення цензури та обмеження роботи інтернету в Російській Федерації є не просто рутинним інструментом боротьби з внутрішньою опозицією чи інакодумцями. На його думку, Кремль таким чином намагається превентивно ізолювати інформаційний простір та придушити суспільне невдоволення перед оголошенням нової масштабної хвилі мобілізації. Ця мобілізація, як підкреслив Зеленський, цілком імовірно може бути спрямована не лише на посилення агресії проти України, але й для підготовки реальних військових сценаріїв проти країн Балтії.
Проте найбільше занепокоєння в Естонії викликали публічні сумніви українського президента щодо монолітності та рішучості Північноатлантичного альянсу. Зеленський припустив, що у разі гіпотетичного удару по балтійському регіону далеко не всі країни-члени НАТО виявлять готовність негайно надати військову підтримку і задіяти 5-ту статтю. Він додав, що хоча в Альянсу стратегічно “немає вибору”, адже інакше блок просто припинить своє існування, політичні вагання союзників можуть стати фатальними.
Естонська сторона відреагувала на такі апокаліптичні прогнози вкрай різко. Голова комісії Рійгікогу (парламенту Естонії) у закордонних справах Марко Міхкельсон наголосив, що подібна риторика завдає відчутної шкоди та фактично транслює небезпечні кремлівські наративи. За його словами, публічні сумніви у дієвості колективної оборони підривають довіру до НАТО та грають безпосередньо на руку Москві, яка спить і бачить, як би продемонструвати слабкість і розколотість Заходу. Міхкельсон також справедливо зауважив: якщо у Києва є конкретні розвідувальні дані про підготовку нападу на країни Балтії, союзники мають обмінюватися ними закритими дипломатичними каналами, а не влаштовувати гучні дискусії через засоби масової інформації.
До нищівної критики долучився і лідер опозиційної консервативної партії EKRE Мартін Хельме. Він зазначив, що постійне нагнітання атмосфери страху та безпрецедентного тиску в регіоні вже не дає конструктивного результату. На його переконання, безперервне залякування суспільства неминучою військовою загрозою перетворилося на політичні маніпуляції. Більше того, Хельме додав внутрішньополітичного контексту, звинувативши саму правлячу коаліцію Естонії в тому, що вони роками штучно роздмухували страх перед Росією задля своїх цілей, а тепер обурюються, коли ці ж тези лунають з Києва.
Цей публічний інцидент яскраво висвітлює глибшу проблему в стратегічній комунікації між Києвом та європейськими партнерами. Україна, що стікає кров’ю, змушена постійно бити на сполох, аби утримувати увагу світу. Росія ж вміло використовує будь-які суперечності, ведучи багатовимірну гру проти Європи. Детальніше про те, як працює гібридна війна Росії: теракт у Києві, дестабілізація тилу та відповідь України, ми аналізували у попередніх матеріалах. Водночас європейські столиці змушені балансувати: вони підтримують Київ, але панічно бояться перенесення війни на власну територію. Показовим прикладом політичних компромісів є також те, що Німеччина та Франція пропонують Україні проміжний статус у ЄС, намагаючись інтегрувати державу без різких інституційних потрясінь.
Симптоматичною на цьому тлі є і поточна обережна позиція самого Таллінна. Попри жорстку антиросійську риторику на міжнародних майданчиках, Естонія діє вкрай прагматично. Зокрема, країна ухвалила рішення утриматися від силового затримання у водах Балтійського моря сумнівних російських танкерів так званого “тіньового флоту”, офіційно пояснивши це високими ризиками ескалації конфлікту. Крім того, за заявами естонської розвідки, наразі Російська Федерація не має ні політичних намірів, ні тим більше вільних військових ресурсів для здійснення збройного нападу на країни Балтії. Відтак, спроби Києва мобілізувати Захід через жорстку риторику все частіше наштовхуються на холодний розрахунок європейців.