Німеччина та Франція виступили з новими резонансними пропозиціями щодо євроінтеграції України, запропонувавши надати їй проміжний статус на шляху до повноцінного членства в Європейському Союзі. Цей формат передбачає обмежені права, відсутність доступу до ключових фінансових інструментів блоку та повне позбавлення права голосу при ухваленні стратегічних рішень. Про це повідомляє авторитетне видання Financial Times із посиланням на відповідні робочі документи урядів двох найвпливовіших країн Європи.
Президент України Володимир Зеленський раніше неодноразово наголошував, що розглядає швидкий і повноцінний вступ до ЄС як одну з ключових і невіддільних умов потенційної мирної угоди з Росією. Офіційний Київ амбітно орієнтується на можливість приєднання вже у 2027 році. Водночас провідні європейські столиці, побоюючись інституційної кризи та фінансового перенапруження, виступають категорично проти прискореної процедури вступу. Вони шукають компромісні варіанти, які б дозволили уникнути різкого дисбалансу всередині євроспільноти.
За даними видання, Німеччина пропонує запровадити формат так званого «асоційованого членства». Згідно з цією моделлю, українські представники зможуть брати участь у міністерських зустрічах та самітах лідерів держав-членів ЄС. Однак цей статус не надаватиме Україні права вето чи звичайного права голосу. Крім того, такий формат виключає автоматичний доступ до спільного бюджету Євросоюзу, що залишається однією з головних переваг для нових членів.
Зі свого боку, Франція висуває власну концепцію «інтегрованого статусу держави». Відповідно до цієї ідеї, доступ України до Спільної аграрної політики ЄС та європейських фондів згуртованості (політики когезії) має бути штучно відкладений. Це обмеження діятиме аж до моменту повноцінного юридичного вступу. Такий крок пояснюється побоюваннями європейців, адже потужний аграрний сектор України здатен серйозно похитнути конкурентне середовище та перерозподіл субсидій всередині Європи.
Такі підходи з’явилися на тлі активних і подекуди напружених дискусій щодо необхідних змін у чинній процедурі розширення ЄС. Більшість держав-членів стурбовані тим, що швидкий вступ такої великої країни, як Україна, може послабити інституційну систему. За оцінками Єврокомісії, новий проміжний формат міг би забезпечити поступову секторальну інтеграцію з доступом до окремих програм, таких як освітні обміни та інфраструктурні інвестиції, але без повноцінного фінансового навантаження на бюджет блоку.
Європейські дипломати також звертають пильну увагу на внутрішні виклики в Україні. Питання прозорості використання коштів та боротьба з розкраданнями залишаються на порядку денному. Наприклад, як повідомлялося у вітчизняному інфопросторі, продовжує виникати корупція в тилу: на закупівлі дров для ЗСУ розікрали майже 15 мільйонів гривень. Подібні інциденти змушують Брюссель вимагати більших гарантій незворотності реформ. Окрім антикорупційних заходів, партнери слідкують за загальною спроможністю державного апарату ефективно функціонувати в кризових умовах. Проблеми з організацією інфраструктури також є показовими, про що свідчить жорсткий дедлайн до 1 вересня: Зеленський розкритикував Київ та низку областей за повільну підготовку до зими.
Представники українського уряду зазначають, що перебувають у постійному контакті з європейськими колегами, відтак запропоновані формати «асоціації» наразі активно аналізуються. Проте в Києві відверто висловлюють побоювання з приводу такого «символічного» чи «тіньового» членства, адже воно може стати замінником повноцінної інтеграції.
Напруженість навколо термінів вступу підтверджують і нещодавні заяви посадовців. Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка підкреслював, що деякі країни-члени Євросоюзу вимагають ретельно перевірити реформи. За його словами, лунають пропозиції змусити Україну чекати на вступ ще 10-20 років. Водночас посол ЄС в Україні Катаріна Матернова також вказувала на певне уповільнення темпів впровадження необхідних змін. Отже, шлях України до ЄС залишається складним дипломатичним марафоном, у якому швидкість інтеграції залежатиме як від політичної волі Заходу, так і від внутрішньої стабільності самої України.