Війна в Україні триває, і суспільство дедалі більше адаптується до реалій затяжного конфлікту. Останні соціологічні дані яскраво демонструють, що ілюзії щодо швидкого завершення бойових дій поступаються місцем прагматичному усвідомленню масштабів протистояння. Згідно з результатами опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у період з 20 по 27 квітня 2026 року, лише 31% українців очікують завершення війни до кінця поточного року (зокрема 17% сподіваються на це вже влітку). Натомість майже половина респондентів (48%) прогнозують фінал збройного протистояння у 2027 році, причому 38% орієнтуються на другу половину наступного року. Ще 21% опитаних не змогли визначитися з відповіддю.
Ці цифри є індикатором того, що українці психологічно налаштувалися на тривалу боротьбу. Експерти зазначають, що така тенденція пов’язана з об’єктивною ситуацією на фронті, темпами постачання західного озброєння та усвідомленням ресурсного потенціалу ворога. На тлі цих очікувань особливої уваги набувають дискусії про можливі формати мирного врегулювання та політичні заяви. Наприклад, як раніше повідомлялося у матеріалі «Кілька годин для параду чи реальні кроки?»: Зеленський доручив з’ясувати деталі пропозиції РФ щодо перемир’я на 9 травня, будь-які ініціативи Москви сприймаються українцями з максимальною пересторогою.
Готовність до довгого опору безпосередньо впливає на ставлення громадян до можливих територіальних поступок. Соціологи КМІС зафіксували категоричне несприйняття ідеї обміну українських територій на ефемерні обіцянки безпеки. Навіть серед тієї частини населення, яка готова терпіти труднощі війни лише короткий час, 44% вважають абсолютно неприйнятною пропозицію віддати Донбас в обмін на гарантії безпеки від США та Європи. Серед тих, хто готовий триматися стільки, скільки буде потрібно, цей показник сягає 69%.
Окремо розглядалося питання повної передачі Донецької області під контроль Росії заради західних гарантій. Більшість (57%) назвали такий крок категорично неприйнятним. Хоча 36% респондентів припускають можливість такої поступки, переважна більшість із них визнає, що це було б надзвичайно важким і болісним рішенням. Аналітики підкреслюють, що громадська думка з цього питання залишається стабільною протягом усього періоду спостережень. Попередні дослідження інституту показали: якщо деталізувати, що американські гарантії не передбачатимуть розміщення військових контингентів, закриття неба чи безперебійного безкоштовного постачання зброї, рівень підтримки таких “мирних ініціатив” падає до мінімуму. Західні партнери, своєю чергою, намагаються знайти нові формати підтримки нашої держави, про що детальніше йдеться у статті ЄС розробляє альтернативу швидкому вступу України: деталі нового пакета привілеїв.
Показовим є також розподіл відповідальності за продовження війни в очах українського суспільства. Беззаперечним винуватцем зриву мирних зусиль залишається Росія — так вважають 60% опитаних. Однак зростає відсоток тих, хто покладає частину провини на західних союзників. Близько 14% респондентів переконані, що саме США несуть найбільшу відповідальність за невдачі у швидкому завершенні конфлікту. Ще 5% звинувачують Європу, а 7% — саму Україну.
Такі настрої прямо корелюють із падінням довіри до міжнародних гарантій. Згідно з дослідженням, у порівнянні з січнем 2026 року рівень довіри до безпекових гарантій від Європи знизився з 59% до 52%, а від Сполучених Штатів обвалився з 39% до 27%. Це тривожний сигнал для дипломатії, який свідчить про втому українців від політичних декларацій, не підкріплених рішучими діями.
Загалом, результати репрезентативного опитування 1005 респондентів у віці від 18 років відображають глибинну трансформацію національної стійкості. Усвідомлюючи, що ціна поступок може бути значно вищою за ціну продовження боротьби, українці зберігають монолітність у ключових питаннях державної незалежності. Успіх подальшої стратегії залежатиме як від внутрішньої витримки, так і від здатності Заходу відновити довіру до своїх інституцій як надійних гарантів глобальної безпеки. Ілюзія того, що часткова втрата територій принесе тривалий мир, розвіялася, залишивши місце лише для прагматичної та виснажливої боротьби за існування нації.