Сизранський нафтопереробний завод повністю припинив переробку сировини з 12 липня після успішної атаки безпілотників, повідомляє Reuters. Це черговий етап стратегічної кампанії України, про яку ми вже писали у матеріалі про падіння експорту нафтопродуктів через роботу українських дронів. Губернатор Самарської області В’ячеслав Федоріщев підтвердив факт інциденту на промисловому об’єкті, хоча намагався уникнути конкретизації назви підприємства.
За даними галузевих джерел, аварійна зупинка торкнулася ключової установки первинної переробки АВТ-5, продуктивність якої складала близько 7100 тонн на добу, що дорівнює майже 30% загальних потужностей заводу. Прогнози щодо ремонту невтішні для російської економіки: відновлювальні роботи можуть затягнутися до кінця місяця. Наслідки не змусили на себе чекати — вже 13 липня на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі повністю зникли пропозиції щодо оптових партій палива від Самарської групи заводів.
Ситуація на Сизранському НПЗ критична, адже це вже не перша аварія на підприємстві. Раніше, у травні, через аналогічну атаку БПЛА була зупинена друга за потужністю установка АВТ-6, яка забезпечувала 71% випуску продукції. Завод, чия номінальна потужність складає 8,5 млн тонн на рік, у 2024 році демонстрував стабільні показники: виробництво 0,8 млн тонн автобензину, 1,5 млн тонн дизельного пального та 0,7 млн тонн мазуту. Тепер ці обсяги випадають з ринку, посилюючи дефіцит.
Сизранський НПЗ став четвертим великим об’єктом за липень, який вимушено припинив діяльність. Раніше під удар потрапили Саратовський, Омський та Нижегородський НПЗ. Варто зауважити, що на фоні постійних атак на російську інфраструктуру, українське суспільство продовжує стежити за тилом, зокрема за тим, як Верховна Рада продовжує воєнний стан для забезпечення оборони країни. За останні 100 днів Україна реалізувала близько 50 точкових ударів, уразивши щонайменше 24 з 34 ключових нафтопереробних заводів РФ. В результаті обсяги переробки нафти в Росії опустилися до найнижчих значень з 2005 року, демонструючи, що технологічна перевага та точність українських розробок стають критичним фактором у виснаженні фінансових ресурсів агресора.