Президент США Дональд Трамп висловив рішучу підтримку потенційній двосторонній зустрічі між Президентом України Володимиром Зеленським та лідером Кремля Володимиром Путіним для завершення війни. Спілкуючись із журналістами, американський лідер підкреслив, що така зустріч була б “чудовим кроком”, закликавши сторони нарешті поставити крапку в цьому кривавому протистоянні. Як повідомляє Reuters, Трамп також додав, що Сполучені Штати доклали значних зусиль для того, щоб зробити цей діалог можливим, назвавши обох президентів “дуже хорошими людьми”.
Проте за цією миротворчою риторикою приховується досить прагматичний і почасти скептичний погляд політика на обороноздатність України. Трамп вкотре заявив, що без американської військової техніки та всебічної підтримки з боку армії США Україна не змогла б протриматися й кількох днів на початку повномасштабного вторгнення. Таке трактування подій викликає неоднозначну реакцію в Києві, адже воно дещо применшує героїзм українських військових, які стримали ворога у найважчі перші години агресії.
Водночас реакція Трампа на можливість прямих переговорів збігається в часі з активізацією української дипломатії. Нещодавня ініціатива Києва продемонструвала готовність до рішучих дій на міжнародній арені. Багато експертів зазначають, що офіційний хід Києва: як передача листа Зеленського Путіну змінює дипломатичну гру став несподіваним кроком, який змусив Кремль шукати виправдання своїм діям і продемонстрував світові, хто насправді прагне миру, а хто намагається затягнути конфлікт.
Публічний заклик Зеленського зустрівся з широким обговоренням у світових столицях. Важливо розуміти, чи є цей крок лише символічним жестом, чи він має глибоке стратегічне підґрунтя. Аналізуючи ситуацію, аналітики задаються питанням, чи є відкритий лист Зеленського до Путіна: тактичний хід чи початок фіналу війни?. Адже пропозиція визначити конкретну дату для зустрічі та заклик не планувати воєнні кампанії на 2027–2028 роки ставлять Путіна у вкрай незручне становище перед міжнародною спільнотою, руйнуючи його наратив про нібито неготовність України до діалогу.
Схвальні коментарі Трампа також слід розглядати через призму його передвиборчих обіцянок завершити війну за “24 години”. Його бажання виступити в ролі головного медіатора світового масштабу є очевидним. Однак прагнення посадити сторони за стіл переговорів без чітких безпекових гарантій для України несе серйозні ризики. Прямий діалог між жертвою агресії та агресором за посередництва Трампа може призвести до нав’язування невигідного компромісу, якщо Вашингтон зменшить військову допомогу для тиску на Київ.
Незважаючи на це, публічна підтримка Трампом ідеї зустрічі створює новий дипломатичний контекст. Росія більше не може ігнорувати заклики до переговорів, прикриваючись заявами про “нелегітимність” української влади, оскільки її головний потенційний союзник на Заході прямо закликає до зустрічі лідерів. Чи призведе це до реального дипломатичного прориву, залежатиме від здатності України утримати свої позиції на фронті та консолідувати підтримку європейських партнерів, які з пересторогою ставляться до поспішних мирних ініціатив США.