У вівторок в Анкарі стартував черговий саміт НАТО, головною інтригою якого стало питання майбутньої архітектури безпеки Європи в умовах можливої зміни політичного курсу США за адміністрації Дональда Трампа. Як повідомляє Reuters, ключовим дискусійним питанням залишається пошук шляхів завершення війни в Україні та трансформація європейського оборонного сектору.
Фактор Трампа змушує європейських лідерів діяти рішуче. Напередодні саміту було підписано оборонних контрактів на 50 мільярдів доларів. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголосив: європейська військова індустрія потребує справжньої революції, аби бути здатною до рівноправного діалогу з Росією, Китаєм та Іраном. “Журчання верстатів має перетворитися на рев”, — резюмував Рютте.
Президент України Володимир Зеленський наголосив на важливості українського внеску в загальну безпеку Альянсу. Україна сьогодні демонструє не лише стійкість, а й передові оборонні технології. Ефективність українського ВПК підтверджується розвитком ППО та успішними операціями проти ворожої інфраструктури. Наприклад, завдяки стратегії дальнобійних ударів, Україна фактично дестабілізувала паливну логістику агресора, що наочно демонструє матеріал про паливну кризу в Росії.
Однак ситуація залишається напруженою. Дефіцит засобів перехоплення балістичних ракет ставить під загрозу українські міста. Як показує аналіз минулих атак, брак протиракет для систем Patriot унеможливлює стовідсотковий захист цивільної інфраструктури. На допомогу прийшла Норвегія, яка виділила 306 мільйонів доларів на закупівлю ракет для України у співпраці з Данією, Німеччиною та Канадою.
Фінансове питання підтримки України викликає жваві дискусії всередині Альянсу. Попри плани надати 70 мільярдів євро допомоги у 2026 році, єдність не є абсолютною. Країни, як-от Італія та Словаччина, висловлюють сумніви щодо довгострокових зобов’язань. Крім того, спостерігається певне пом’якшення риторики щодо Росії — з “безпосередньої загрози” її статус в документах НАТО планують змінити на “довгострокову”.
Тим часом, внутрішньополітична ситуація в РФ показує ознаки втоми від війни. Високопоставлені представники НАТО відзначають зростаюче невдоволення серед російських еліт. Економічні втрати та успішні удари по нафтогазовому сектору змушують навіть лояльних до Кремля осіб називати вторгнення “війною Путіна”, що свідчить про глибоку дестабілізацію режиму. Європа стоїть перед історичним вибором: об’єднатися навколо оборонного щита чи залишитися вразливою перед агресором, який розраховує на розкол у західних лавах.