17 Липня 2026, 18:15

Ракетний арсенал РФ: як іноземні технології та білоруські компоненти продовжують живити російський ВПК

Аналіз уламків російських ракет, знайдених на території України

Дослідження новітніх російських ракет, зокрема «Іскандер-М» та «Орешник», вказує на те, що Російська Федерація продовжує серійне виробництво озброєння, спираючись на складну мережу постачання компонентів. Як повідомляє Інтерфакс-Україна, уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк підкреслив, що агресор успішно обходить обмеження, залучаючи як західну електроніку, так і продукцію білоруських підприємств.

Аналіз уламків ракети «Орешник» продемонстрував, що значна частина критичних вузлів виготовлена російськими та білоруськими заводами. Особливу роль у цьому процесі відіграють такі підприємства, як «Інтеграл» та «Транзистор», чиї мікросхеми стали невід’ємною частиною російського «ракетного щита». Водночас у касетних «Іскандер-М» виявлено ширшу географію імпорту: компоненти виробництва США, Японії, Швейцарії, Тайваню та Китаю. Ба більше, датування окремих плат вказує на те, що ці технології потрапили до рук ворога вже у 2024–2025 роках.

Ситуація з обходом санкцій вимагає від міжнародної спільноти негайного перегляду механізмів контролю експорту подвійного призначення. Поки російська оборонка отримує доступ до сучасних процесорів, безпекова ситуація в Україні залишається напруженою. Нагадаємо, що український уряд наразі фокусується на посиленні контролю за критичним імпортом, що перегукується з реформами в інших безпекових сферах, зокрема з нещодавніми змінами в оборонному секторі, детальніше про що можна прочитати в матеріалі про кадрові перестановки в РНБО.

Владислав Власюк наголошує: санкції працюють, але їх ефективність наразі недостатня через здатність РФ адаптуватися до нових викликів. Більше половини ідентифікованих деталей у новітніх ракетах датовані 2023–2024 роками, а деякі елементи марковані навіть 2025 роком. Це свідчить про те, що ланцюги постачання, які Кремль вибудовував роками через підставні фірми, досі залишаються дієвими. Для України це означає необхідність ще тіснішої співпраці з партнерами для виявлення та блокування каналів контрабанди електроніки, адже кожна така «свіжа» мікросхема — це додаткова загроза для цивільних об’єктів та інфраструктури, яка вже неодноразово ставала ціллю ворога, як у випадках з атаками на об’єкти Нафтогазу на Харківщині. Подальша боротьба з російським ВПК залежатиме від швидкості оновлення санкційних списків та посилення відповідальності для компаній, чия продукція опиняється в російських ракетах.