Після резонансної відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони України, тема подальшої долі відомства та кадрових змін в уряді залишається в центрі уваги. Як повідомляє Офіс Президента України, Володимир Зеленський запропонував Федорову продовжити співпрацю у статусі свого радника, проте ексміністр відповів відмовою. Це рішення підкреслює глибокі розбіжності у поглядах на трансформацію сектору оборони.
Федоров відверто заявив про свою позицію щодо необхідності радикального оновлення вищого військового командування. За його словами, для досягнення асиметричної перемоги над ворогом з мінімальними втратами, необхідно було замінити Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу. “У нас немає іншого виходу, якщо ми хочемо змінити правила гри на полі бою”, — наголосив Федоров, акцентуючи на тому, що нинішні підходи до ведення війни потребують негайної модернізації.
Одним із ключових аспектів дискусії стало питання мобілізації. Федоров зауважив, що цей процес неможливо ефективно реформувати без зміни системи управління, оскільки територіальні центри комплектування (ТЦК) підпорядковуються Генеральному штабу, а не цивільному відомству — Міністерству оборони. Це створює інституційну пастку, яка обмежує можливості для швидких та прозорих змін.
Замість кількісних показників мобілізації, які, на думку Федорова, не можуть конкурувати з ресурсами РФ, він наполягає на технологічній перевазі. Його стратегія базується на масовому використанні безпілотників та впровадженні інноваційних рішень, які дозволяють нівелювати перевагу ворога у живій силі. Подібні підходи ми детально аналізували у статті про використання ресурсів Сил оборони для нищення логістики ворога.
У той час, як Зеленський відхилив пропозицію щодо звільнення Сирського, аргументуючи це необхідністю стабільності, дискусія навколо кадрової політики в оборонному секторі триває. Варто також згадати, як Сергій Корецький очолив уряд України, що стало ще одним маркером серйозних змін у державному менеджменті. Відставка Федорова стала не лише особистим рішенням, а сигналом про те, що питання ефективності управління оборонною сферою залишається найгострішим викликом для України на шляху до перемоги.