Після офіційного запуску першого етапу переговорів про вступ до ЄС, про що повідомила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, Україна та Молдова більше не розглядатимуться як єдиний тандем. Брюссель перейшов до індивідуального оцінювання прогресу кожної країни-кандидата, що ставить крапку в практиці «пакетного» просування. Це рішення відкриває нову сторінку в історії розширення Європейського Союзу.
Відтепер швидкість євроінтеграції залежатиме виключно від успішності внутрішніх трансформацій. Урсула фон дер Ляйєн підкреслила, що індивідуальний підхід — це найкращий спосіб забезпечити прозорість та ефективність переговорного процесу. «З моменту відкриття першого кластера кожна країна бере повну відповідальність на себе», — зазначила вона. Брюссель відмовляється від розмитих політичних обіцянок на користь методології, заснованої на конкретних результатах (merit-based approach).
Експерти вбачають у цьому рішенні як технічну доцільність, так і політичний підтекст. Подібний сценарій вже розгортався з Албанією та Північною Македонією, де через вето Болгарії процеси довелося розділити, аби не гальмувати прогрес успішнішої країни. У випадку з Україною та Молдовою ключовим фактором залишається війна. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охрименко зауважує, що європейські партнери часто обережно ставляться до прийняття держав, де тривають активні бойові дії. У цьому контексті важливо слідкувати й за іншими викликами, з якими стикається Україна, зокрема через аварійні відключення світла та постійний тиск на критичну інфраструктуру.
Аналіз прогресу обох країн демонструє цікаву динаміку. Хоча звітність ЄС показує вищу технічну гнучкість Молдови, Україна має вищі показники в певних секторальних реформах та стратегічне значення для безпеки континенту. Київ ставить за мету закрити всі переговорні розділи до 2027 року, тоді як Кишинів орієнтується на 2028-й. Це свідчить про те, що обидві держави мають амбітні плани, попри різний рівень викликів.
Отже, перехід на індивідуальні рейки — це не «змагання» на швидкість, а перехід до більш прагматичних відносин. Для України це шанс довести здатність проводити глибокі реформи навіть в умовах воєнного стану, інтегруючись у європейський простір за власним графіком, що базується на реальних досягненнях, а не на порівнянні з сусідами.