Після кулуарних переговорів з Володимиром Путіним на Валдаї, деталі яких залишилися за зачиненими дверима, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко здійснив терміновий візит до Китаю. Як повідомляє першоджерело Reuters, цей крок став 17-м в історії відносин двох лідерів, проте його контекст зараз максимально напружений через тиск Москви та вимоги Києва.
Візит відбувся на тлі виконання ультиматуму Володимира Зеленського щодо демонтажу російських ретрансляторів зв’язку, які використовувалися для корегування ракетних ударів по Україні. Попри офіційні заяви Пекіна та Мінська про «економічну співпрацю» та розвиток індустріального парку «Великий камінь», аналітики вбачають у цьому кроці спробу Лукашенка отримати певний імунітет від Кремля. Керівник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко зазначає: швидкість, з якою відбулася зустріч, підтверджує складну атмосферу розмови з Путіним, де білоруський диктатор, ймовірно, відмовився від виконання всіх військових вимог Москви.
Подібні геополітичні ігри лише поглиблюють кризу безпеки. Нагадаємо, що Росія продовжує використовувати союзників для розширення свого терору, проте, як свідчать аналітичні дані, це не залишається безкарним. Раніше ми вже писали про секретні військові навчання РФ та Китаю, які демонструють справжню ціну «нейтралітету» Пекіна. Сьогодні ж експерти, зокрема дипломат Роман Безсмертний, припускають, що Путін намагається використати Лукашенка як посередника для виторговування преференцій у КНР.
Китай же розглядає Білорусь як стратегічний логістичний хаб на шляху до ЄС, незважаючи на санкції. Експерти, такі як Артур Харитонов, попереджають: не варто виключати сценарію розміщення китайських контингентів у Білорусі як інструменту тиску на НАТО. У такій ситуації Україна має бути готова до будь-яких форматів ескалації. Адже поки диктатори шукають способи легітимізації своєї влади, українська розвідка та суспільство продовжують викривати ворожі схеми, що підтверджує нещодавня інформація про те, як було викрито масштабну аферу під прикриттям благодійності. Світ стає складнішим, а роль «особливих відносин» Мінська та Пекіна вимагає максимальної пильності міжнародної спільноти.