Президент США Дональд Трамп у своїй заяві в соціальній мережі X (https://x.com/TrumpTruthOnX/status/2080673816662171691?s=20) окреслив нові контури американської зовнішньої політики, зосередженої на стримуванні Ірану. За словами Трампа, завдяки особистим домовленостям з лідерами Китаю та Росії, ці держави зобов’язалися не постачати зброю Тегерану. Американський лідер наголосив на тому, що Вашингтон проводить вибіркову політику експорту озброєнь, зосереджуючись виключно на країнах-членах НАТО, при цьому офіційно уникаючи прямих постачань Україні. Цей підхід, на думку Трампа, дозволяє йому контролювати глобальні потоки озброєнь та мінімізувати загрози, що виходять від іранського режиму.
Заява Трампа викликає дискусії щодо того, як такі обмеження впливають на загальну архітектуру безпеки в Європі. Зокрема, питання підтримки оборонних спроможностей України залишається критичним, адже країна продовжує протистояти агресії, що вимагає сучасних технологій та стратегічної підтримки. Ми вже писали про те, як фінансове виснаження РФ та постійний терор проти цивільного населення змушують світ переосмислювати підходи до допомоги Києву. Трамп зазначає, що країни НАТО самостійно розпоряджаються отриманою зброєю, і він не має повного уявлення про фінальних отримувачів цих ресурсів.
Ситуація довкола Ірану, за версією Білого дому, є важелем тиску на Москву та Пекін. Президент США впевнений, що порушення цих домовленостей обернеться для них негативними наслідками, що не відповідає інтересам жодної зі сторін. Однак, на тлі цих тектонічних зрушень у дипломатії, важливо згадати, як Україна посилює власну безпеку, наприклад, через оновлення формату роботи РНБО. У той час як світові лідери торгуються за зони впливу, Київ продовжує відстоювати свою суверенність в умовах обмеженої західної підтримки. Дипломатичний «тірг» Трампа з Путіним та Сі підкреслює реалістичний, але водночас вкрай прагматичний курс Вашингтона, де «інтереси» ставляться вище за глобальні безпекові зобов’язання. Чи призведе така політика до стабільності, чи лише розв’яже руки агресорам — покаже час, проте для України це означає необхідність ще більшої концентрації на власних ресурсах та ефективності внутрішніх реформ.