Ісламська Республіка Іран фактично загнала глобальну економіку у власну «енергетичну пастку», філігранно використавши Ормузьку протоку як головний інструмент геополітичного шантажу. Хоча президент США Дональд Трамп публічно охрестив двотижневе перемир’я між Вашингтоном та Тегераном «абсолютною перемогою» американської дипломатії, детальний аналіз домовленостей вказує на зворотне. Як зазначають аналітики CNN, стратегічна перевага наразі повністю перебуває на боці Ірану.
Ключовим важелем безпрецедентного успіху Тегерана став абсолютний контроль над Ормузькою протокою — критично важливою артерією для транспортування світових запасів нафти. Шеститижневе блокування цього маршруту, через який проходить п’ята частина всіх глобальних енергоресурсів та третина світового експорту добрив, продемонструвало крихкість сучасної логістики. Наслідки були руйнівними: Азія зіткнулася з жорсткою енергетичною кризою, Європа відчула різкий стрибок цін, а у Сполучених Штатах стрімко подорожчало пальне. Це довело, що Іран здатен керувати світовою економікою навіть без застосування повномасштабної військової сили.
Як тільки з’явилися новини про призупинення вогню, нафтогазові ринки відреагували падінням цін на 15-20%. Утім, експерти застерігають: ця стабільність є надзвичайно оманливою, адже повноцінний доступ до протоки залишається під питанням. До речі, сам Тегеран вкрай обережно підходить до нових переговорів зі США, постійно наголошуючи на тотальній недовірі до західних партнерів на тлі крихкого перемир’я.
Аналітики Oxford Economics підкреслюють, що Іран майстерно перетворив водний шлях на зброю масового економічного ураження. Окрім політичних дивідендів, країна отримала колосальний фінансовий прибуток. Штучно створений дефіцит призвів до того, що підсанкційна іранська нафта, яка традиційно продавалася з великим дисконтом, почала реалізовуватися за цінами, що перевищували вартість еталонної марки Brent. Більше того, Вашингтон був змушений піти на безпрецедентні поступки, тимчасово дозволивши експорт 140 мільйонів барелів іранської нафти, аби хоч якось пом’якшити глобальну кризу.
Сьогодні амбіції Тегерана сягають ще далі: країна прагне інституціоналізувати своє домінування над Ормузькою протокою. Наразі активно обговорюється запровадження офіційних транзитних зборів за проходження суден. Зокрема, розглядається тариф у розмірі 1 долара за барель з обов’язковою оплатою в криптовалюті. За інформацією CNN, вартість проходу одного танкера може сягати 2 мільйонів доларів. Посередником у зборі цих коштів може виступити Оман. На тлі цих подій, Вашингтон намагається робити несподівані кроки, пропонуючи Ірану створення «спільного підприємства», проте без альтернативних логістичних маршрутів перевізники, ймовірно, будуть змушені пристати саме на нові та жорсткі умови Тегерана.
Зрештою, згода Дональда Трампа призупинити бомбардування в обмін на розблокування протоки є радше вимушеною тактичною паузою, ніж остаточним вирішенням проблеми. Іран довів, що тримає руку на пульсі світової економіки, формуючи міцне підґрунтя для свого довгострокового фінансового та геополітичного впливу на Близькому Сході та за його межами.