Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков публічно обурився форматом відкритого листа Президента України Володимира Зеленського до російського диктатора Володимира Путіна, заявивши, що такі послання мають передаватися виключно закритими дипломатичними каналами. Цю заяву, опубліковану в інтерв’ю російським пропагандистським ресурсам, активно аналізують провідні українські медіа, наголошуючи на очевидному роздратуванні Москви публічним характером української ініціативи. Пєсков звинуватив Зеленського у використанні «мегафона» замість класичної дипломатії, фактично визнавши, що Кремль боїться відкритого обговорення умов завершення війни перед світовою спільнотою.
Нагадаємо, що 4 червня Володимир Зеленський запропонував новий формат мирного врегулювання, надіславши Путіну відкритий лист із пропозицією провести особисту зустріч на території третьої нейтральної країни. Метою цієї ініціативи було пряме обговорення кроків для досягнення тривалого та справедливого миру, а не затягування війни ще на довгі роки. Проте відповідь Кремля виявилася прогнозовано деструктивною. Російський диктатор заявив, що «не бачить сенсу» у зустрічі, цинічно висунувши вимогу зупинити оборонні дії ЗСУ, тоді як РФ, мовляв, «потрібні домовленості» на власних умовах.
Така реакція Москви демонструє глибоку кризу класичного кремлівського шантажу. Публічна дипломатія Києва ламає традиційну російську гру в «кулуарні домовленості». Росія десятиліттями використовувала закриті переговори для маніпуляцій, тиску та висування ультиматумів. Коли ж Україна виносить пропозиції на загальний огляд, Кремль втрачає можливість спотворювати суть діалогу. Пєсков вимагає «тиші», бо в умовах публічності агресор виглядає саме агресором, який відкидає компроміси.
Поки російське керівництво скаржиться на формат листів, реальні дії окупантів на фронті доводять абсолютну неготовність РФ до миру. Свідченням цього є рекордна інтенсивність боїв, яка фіксується на східних напрямках фронту, де ворог намагається штурмувати українські позиції без огляду на колосальні втрати. Це ще раз доводить, що заклики Москви до «домовленостей» є лише ширмою для підготовки нових наступальних операцій та спробою виграти час для відновлення сил.
Паралельно з військовим тиском Росія стрімко втрачає свої геополітичні позиції на міжнародній арені. Навіть традиційні союзники Москви починають переглядати свої відносини з Кремлем. Яскравим прикладом є дипломатичний дрейф у сусідніх регіонах, де вплив РФ тане на очах — подібні процеси ми спостерігаємо, аналізуючи вибори у Вірменії та послаблення позицій Москви на Кавказі. Втрата геополітичних форпостів змушує Кремль нервово реагувати на будь-які зовнішньополітичні маневри України, особливо коли вони залучають широку міжнародну підтримку.
Відкритий лист Зеленського виконав своє головне завдання — він змусив Росію показати своє справжнє обличчя. Замість конструктивного діалогу світ побачив роздратованого речника Кремля, який скаржиться на форму передачі листа, та диктатора, який вимагає фактичної капітуляції України під виглядом «зупинки наступу». Публічність залишається найефективнішою зброєю України на дипломатичному фронті, здатною зруйнувати будьякі кулуарні плани ворога.