Вибори у Вірменії стають дедалі серйознішим викликом для геополітичних амбіцій Кремля, який намагається утримати контроль над країнами колишнього Радянського Союзу. Як зазначає авторитетне видання Bloomberg, тривале прагнення Москви нав’язати свій вплив сусідам дедалі частіше призводить до зворотних результатів. Сьогодні Єреван опинився на історичному роздоріжжі внутрішніх та зовнішньополітичних трансформацій, де кожне рішення може остаточно розірвати багатовікові зв’язки з Російською Федерацією.
Для російського диктатора Володимира Путіна розпад СРСР залишається найбільшою трагедією, і відновлення радянської сфери впливу є його головним пріоритетом. Тривалий час Вірменія вважалася одним із найвідданіших союзників Москви в регіоні. Після відновлення незалежності у 1991 році країна свідомо погодилася на розміщення російської військової бази в Гюмрі та покладалася на Росію у конфлікті за Нагірний Карабах. Однак у 2023 році геополітична ілюзія безпеки остаточно зруйнувалася. Коли Азербайджан відновив контроль над Нагірним Карабахом, російські “миротворці” пасивно спостерігали за тим, як вірменська громада змушена була залишити свої домівки. Це стало каталізатором фундаментальних змін у суспільній свідомості вірмен.
Суспільні настрої підтверджують, що проросійські сили стрімко втрачають довіру виборців, попри активні спроби реваншу. Проте виборчий процес супроводжується численними скандалами та маніпуляціями. Детальніше про внутрішньополітичну кризу та хід виборчої кампанії читайте у нашому матеріалі Вибори під тіню Кремля: чому ЦВК Вірменії зберегла шанси проросійських сил напередодні історичного голосування. Навіть попри те, що проросійські партії, такі як “Сильна Вірменія” Самвела Карапетяна, мають рейтинг лише близько 6%, вони залишаються інструментом гібридного тиску Москви. Водночас правляча партія Нікола Пашиняна “Громадянський договір” лідирує з показником у 32%, позиціонуючи вибори як вибір між європейським демократичним майбутнім та поверненням до олігархічного васалітету перед РФ.
Аналітики наголошують, що Москва традиційно покладається на “жорстку силу” — танки, залякування та енергетичний шантаж. Проте цей інструментарій більше не працює на користь Кремля. Нове покоління вірмен орієнтується на західні цінності, вивчає англійську мову та підтримує інтеграцію з Європейським Союзом. Прагнення Єревана до диверсифікації безпекових та політичних партнерів викликає відверту істерику в Росії. На тлі проведення саміту Європейської політичної спільноти в Єревані за участю Президента України Володимира Зеленського, Москва почала діяти звичними методами економічного тиску, зокрема блокуванням поставок вірменської продукції під виглядом порушення “санітарних норм”.
Шлях до остаточного виходу з орбіти Кремля буде непростим та болючим. На сьогодні частка РФ у зовнішньоторговельному обороті Вірменії становить понад 35%, тоді як частка ЄС — лише 11.8%. Володимир Путін уже неодноразово погрожував повністю зруйнувати вірменську економіку, якщо країна продовжить курс на євроінтеграцію, перебуваючи в рамках Євразійського економічного союзу. Тим не менш, приклад України, Молдови та Грузії доводить, що свобода та національний суверенітет варті того, щоб пройти крізь ці випробування. Вірменія прагне не просто розірвати зв’язки, а побудувати рівноправні відносини, позбавлені російського диктату. Доки Кремль відповідатиме на прагнення до самостійності санкціями та погрозами, Росія неминуче втрачатиме своїх останніх союзників на пострадянському просторі.