Президент України Володимир Зеленський під час свого нещодавнього інтерв’ю заявив про критичну ситуацію із постачанням зенітно-ракетних комплексів Patriot та ракет до них. Попри досягнуті у 2025 році домовленості з Вашингтоном, поточний графік виробництва та поставок ставить Україну в чергу, яка може розтягнутися до 2030 року. Така тривала затримка є неприпустимою в умовах інтенсивних повітряних ударів з боку Росії, що змушує українське керівництво шукати альтернативні та креативні дипломатичні рішення для прискорення військової допомоги.
Ключова проблема полягає в обмежених виробничих потужностях американського оборонно-промислового комплексу. Навіть за умов максимального завантаження ліній, черга на комплекси PAC-2 та PAC-3 розписана на роки вперед для багатьох країн-союзників США. Це безпосередньо корелює з іншими глобальними викликами, адже дефіцит ракет PAC-3 для України посилюється через геополітичне загострення на Близькому Сході, яке змінює світовий баланс сил та архітектуру протиповітряної оборони. Україна змушена конкурувати за дефіцитні протиракети з іншими стратегічними партнерами США.
Щоб вийти з цього тупика, Київ пропонує механізм “обміну чергами”. Україна веде переговори з державами-замовниками, які мають отримати свої системи раніше, з проханням поступитися пріоритетом на користь воюючої країни. Однак цей план має жорстку фінансову умову: щоб перехопити чергу, контракт має бути повністю та вчасно оплачений. За словами Зеленського, Україна не може просто чекати на обіцяні західні фінансові пакети або довгострокові європейські кредити, які ще не надійшли на рахунки. Необхідно терміново виділяти власні кошти або знаходити механізми миттєвого фінансування, інакше перші поставки за новими контрактами почнуться лише після 2030 року.
Додатковим фактором занепокоєння є недостатні обсяги виробництва протиракет у самих Сполучених Штатах. Раніше український лідер уже вказував на те, що нинішні темпи виробництва — близько 60-65 антибалістичних ракет на місяць — є краплею в морі порівняно з масштабами щоденного російського терору. Лише під час масованих атак Росія випускає десятки балістичних та надзвукових ракет. Питання глобальної оборони та інтеграції України в колективні системи безпеки неодноразово піднімалося на найвищому рівні. Зокрема, нещодавній візит Марка Рютте до Києва продемонстрував стратегічні сигнали НАТО, проте практичне вирішення проблеми дефіциту ППО досі впирається в бюрократичні та виробничі перепони Альянсу.
Ситуація навколо Patriot демонструє жорстку реальність довгострокового планування західного ВПК, який виявився не готовим до війни високої інтенсивності. Для України питання ППО — це питання виживання міст та критичної інфраструктури вже сьогодні, а не у 2030 році. Пошук компромісів із країнами-замовниками та негайне фінансування замовлень стають ключовими завданнями української дипломатії на найближчі місяці. Без швидких та рішучих кроків з боку Вашингтона та європейських столиць українське небо залишатиметься під постійною загрозою, попри всі політичні декларації про підтримку.