Нещодавні заяви Кремля про візит впливового російського бізнесмена до Києва з метою проведення неофіційних переговорів знову прикували увагу до прихованих механізмів міжнародної політики. Як повідомляє авторитетне видання Financial Times, за цим візитом стояв відомий олігарх Роман Абрамович, який намагався виступити посередником між воюючими сторонами. Помічник президента РФ Юрій Ушаков підтвердив факт цієї поїздки, зазначивши, що перед відрядженням підприємець мав прямий контакт із Володимиром Путіним. Утім, деталі зустрічей в українській столиці та коло залучених осіб залишилися під грифом секретності.
Цей візит демонструє, що сторони продовжують утримувати тонкі канали непублічної комунікації. Роль великого бізнесу в таких процесах є класичним інструментом дипломатії «другої колії». Детальніше спроби налагодити подібні контакти описані в нашому аналітичному матеріалі «Кулуарна дипломатія: як Зеленський намагався вийти на прямий контакт з Путіним через Абрамовича». Для російських олігархів участь у таких місіях — це не лише спроба зупинити руйнівну війну, а й спосіб зберегти міжнародні активи та уникнути нищівного санкційного тиску.
Паралельно з тіньовими контактами, Київ випробовував готовність Кремля до реального діалогу в публічному полі. На початку червня Президент України Володимир Зеленський запропонував формат відкритих мирних переговорів на території третьої країни, надіславши Путіну відповідного листа. Цей крок мав на меті продемонструвати світові конструктивну позицію України та змусити Росію чітко артикулювати свої наміри. Про те, чому російська влада так гостро відреагувала на цю ініціативу, читайте у статті «Дипломатія «мегафона» проти бункерного страху: чому Кремль злякався відкритого листа Зеленського».
Відмова Путіна від прямої зустрічі із формулюванням, що він «не бачить сенсу», підтверджує небажання Кремля відмовлятися від агресивних планів. Російський диктатор наполягає, що переговори можливі лише за умови припинення оборонних дій ЗСУ, що фактично є завуальованим ультиматумом про капітуляцію України.
Аналітики зазначають, що залучення фігур на кшталт Абрамовича має подвійне дно. З одного боку, такі посередники мають прямий доступ до кабінетів перших осіб, уникаючи бюрократичних перепон. З іншого боку, приватний інтерес бізнес-еліти часто не збігається з державними інтересами України, яка бореться за своє виживання та відновлення територіальної цілісності. Західні союзники також неоднозначно ставляться до подібних неофіційних місій, побоюючись спроб Кремля розколоти міжнародну коаліцію або створити ілюзію готовності до миру задля послаблення військової допомоги Києву.
Зрештою, таємний візит Абрамовича та публічні дипломатичні ініціативи Києва показують дві різні площини протистояння. Публічна політика Росії орієнтована на затяжну війну на виснаження, тоді як наявність кулуарних каналів свідчить про те, що певні групи впливу всередині РФ шукають альтернативні виходи з геополітичного глухого кута.