У Люксембурзі відбулася ключова зустріч міністрів внутрішніх справ країн ЄС, на якій обговорювали майбутнє Директиви про тимчасовий захист для біженців з України. Як повідомляє німецьке видання Welt, наразі європейські посадовці розглядають можливість виключення українських чоловіків віком від 23 до 60 років із програми автоматичного продовження прихистку після березня 2027 року. Це рішення може кардинально змінити міграційну політику ЄС щодо українців та суттєво вплинути на мобілізаційні процеси в Україні.
На столі у міністрів опинилися два сценарії. Перший передбачає стандартне пролонгування чинного режиму захисту для всіх категорій громадян ще на один рік після завершення поточного терміну у березні 2027 року. Другий варіант є значно суворішим: він пропонує позбавити чоловіків призовного віку права на автоматичний статус захисту. Якщо цю ініціативу підтримають, українцям цієї вікової категорії доведеться проходити загальну, складнішу процедуру отримання притулку, що не гарантує позитивного результату. Важливо зазначити, що нові правила, у разі затвердження, не матимуть зворотної сили для тих чоловіків, які вже перебувають на території Євросоюзу з легальним статусом.
У кулуарах зустрічі активно обговорювали також технічний бік питання. Зокрема, вивчалася можливість оцінювати легальність виїзду чоловіків з України за наявністю офіційного штампа про перетин кордону в закордонному паспорті. У разі ухвалення політичного рішення, нові обмеження планують впроваджувати максимально оперативно, щоб уникнути адміністративного хаосу.
Ідея обмежити захист для військовозобов’язаних українців знаходить дедалі більшу підтримку серед європейських столиць. Очільник МВС Австрії Гергард Карнер відкрито висловив позицію, що Відень не повинен автоматично продовжувати захист для цієї категорії громадян після 2027 року, оскільки сама Україна гостро потребує людського ресурсу як для оборони, так і для відбудови економіки. Схожу риторику демонструють представники Німеччини, Швеції та Польщі.
Поки в Європі шукають юридичні механізми повернення військовозобов’язаних, всередині самої України посилюється суспільна дискусія щодо методів мобілізації, де будь-яке свавілля за зачиненими дверима стає серйозним випробуванням для всієї правової системи. Водночас ці дебати розгортаються на тлі того, що протистояння набуває затяжного характеру, і Кремль готується до десятиліть війни, що вимагає від Києва консолідації як людських, так і фінансових ресурсів.
Проте єдність у ЄС щодо цього питання наразі відсутня. Естонія та Люксембург наполягають на збереженні чинного формату Директиви, підкреслюючи, що будь-які корективи мають узгоджуватися безпосередньо з Києвом і базуватися на принципах гуманності. Подальші дискусії обіцяють бути запеклими, адже Європа балансує між підтримкою обороноздатності України та власними зобов’язаннями у сфері прав людини.