Успішні українські атаки на паливну інфраструктуру Росії призвели до того, що нафтопереробка країни-агресора обвалилася до найнижчого рівня за останні 21 рік. Про це повідомляє інформаційне агентство Bloomberg. Стагнація галузі свідчить про те, що стратегія виснаження економічного ресурсу ворога приносить відчутні результати.
З початку місяця російські НПЗ переробляли в середньому лише 3,91 млн барелів нафти на добу — це найнижчий показник з березня 2005 року. У порівнянні з аналогічним періодом 2025 року, обсяги нафтопереробки в РФ впали більш ніж на 1,4 млн барелів на добу. Масштаби збитків підкреслюють, як ефект доміно: удари по НПЗ РФ спричинили паливну кризу в країнах Центральної Азії, обмежуючи експортні можливості Кремля.
Значний дефіцит змусив Москву заборонити більшу частину експорту дизельного палива до кінця липня. Раніше окупаційний режим РФ запровадив обмеження на поставки за кордон бензину та авіаційного палива. Причиною паливної кризи стала серія успішних операцій Сил оборони України. За підрахунками аналітиків, за останні 100 днів відбулося близько 50 атак на російські паливні об’єкти, причому під ударами опинилися щонайменше 24 із 34 великих російських НПЗ. Варто нагадати, що нещодавно удар по «паливному серцю»: Сизранський НПЗ повністю зупинив роботу через атаку дронів, що стало черговим підтвердженням ефективності нової тактики.
Оскільки РФ засекретила офіційну статистику своєї паливної галузі, міжнародні експерти оцінюють реальні втрати за допомогою супутникового моніторингу нафтових родовищ і резервуарів, а також відстеження логістики в реальному часі. Дефіцит палива вже починає впливати на внутрішній ринок Росії, провокуючи зростання цін та логістичні колапси в регіонах, де забезпечення паливом критично важливе для функціонування цивільної та військової інфраструктури. Нафтопереробна галузь ворога залишається головним джерелом фінансування агресії, тому продовження планомірних ударів по цих об’єктах є однією з ключових умов стримування російської воєнної машини. Попри спроби РФ перекинути потужності на захищені території, технічні можливості відновлення заводів залишаються обмеженими через відсутність доступу до західних технологій та обладнання.