У своєму нещодавньому відеозверненні Президент України Володимир Зеленський озвучив ключову тезу, яка визначає майбутню архітектуру безпеки на континенті: «не лише Європа потрібна Україні, а й Україна потрібна Європі». Цей вираз відображає не просто дипломатичну ввічливість, а глибокий геополітичний прагматизм. В умовах, коли Російська Федерація системно перебудовує свою економіку та військову машину під потреби затяжного протистояння із демократичним світом, інтеграція України до європейських структур безпеки стає питанням виживання для самого Європейського Союзу.
Особливу увагу Зеленський звернув на розширення російської військової присутності біля кордонів ЄС. За його словами, Москва активно будує нові військові бази у безпосередній близькості до Європи — навіть у тих регіонах, де подібних об’єктів не було за часів Радянського Союзу. Це наочно свідчить про те, що загроза з боку Кремля розрахована не на рік чи п’ять, а є довгостроковою антиєвропейською стратегією. Розуміння цієї небезпеки дедалі чіткіше усвідомлюють на Заході. Зокрема, Швеція попереджає про загрозу російського нападу на НАТО в найближчій перспективі, що змушує європейські столиці переглядати власні оборонні доктрини та шукати сильних союзників.
У цьому контексті унікальний досвід України є незамінним. Українська армія є єдиною силою в Європі, яка має реальний досвід ведення повномасштабної конвенційної війни високої інтенсивності проти сильного супротивника. Окрім безпосередніх оборонних дій на полі бою, українські сили демонструють здатність діяти асиметрично та ефективно. Прикладом цього є комплексна стратегія глибокого виснаження: аналіз масштабних ударів ЗСУ по нафтовій та військовій інфраструктурі РФ показує, як за допомогою технологічних інновацій можна нівелювати кількісну перевагу ворога. Без використання цих можливостей та знань європейська система колективної безпеки ризикує виявитися вкрай вразливою.
Водночас Зеленський відверто вказав на внутрішні загрози всередині самої Європи. Росія продовжує інвестувати колосальні ресурси у гібридну війну, намагаючись підкупити окремих західних політиків. Мета Москви — змусити їх зрадити національні інтереси своїх країн та спільні європейські цінності в обмін на сумнівні фінансові чи політичні преференції. Президент навів приклад угорського прем’єра Віктора Орбана, зазначивши, що такі діячі зрештою програють, адже намагання «загравати з путінськими гаманцями» та ігнорувати реальні загрози руйнують довіру до них самих.
На завершення свого виступу глава держави висловив вдячність лідерам, які демонструють принциповість та далекоглядність. Особливу подяку він адресував Президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляйєн та Президенту Європейської ради Антоніу Кошту. Окрім цього, Зеленський привітав сусідню Молдову із прогресом на шляху до євроінтеграції, підкресливши, що обидві країни разом долають цей шлях. Спільна інтеграція України та Молдови до ЄС є логічним кроком до створення стабільного та захищеного європейського простору, де російському експансіонізму більше не буде місця.