Китай активно переймає від Росії не лише технології, а й критично важливий бойовий досвід, отриманий під час повномасштабного вторгнення в Україну. Як повідомляє The Economist, така співпраця створює нові безпекові виклики для Заходу, особливо в контексті потенційного конфлікту навколо Тайваню. Поки міжнародна спільнота обговорює, як РФ використовує західні компоненти, Москва та Пекін вибудовують схему обміну знаннями, що значно пришвидшує модернізацію китайської армії.
За даними західних розвідок, починаючи з 2024 року, китайські офіцери проходять навчання на спеціалізованих об’єктах у РФ, зокрема поблизу Волгограда. У фокусі уваги — сучасна міська герила, методи штурму укріплень та масштабна протидія дронам. Для НОАК (Народно-визвольної армії Китаю) це безцінний ресурс, адже остання велика війна за участі китайських сил відбулася ще 1979 року. Завдяки українському кейсу Пекін опановує тактику використання малих FPV-груп та технології радіоелектронної боротьби, які стали визначальними на полі бою.
Ще більш тривожним аспектом є допомога у розвитку підводного флоту. Китай прагне скоротити технологічне відставання від США в океані. Експерти впевнені, що російські напрацювання зі зниження акустичної помітності субмарин можуть бути використані при будівництві китайських атомних підводних човнів типів 095 та 096. Це суттєво змінить баланс сил в Індо-Тихоокеанському регіоні, де підводна перевага є ключовим фактором стримування.
Цікаво, що на фоні цих процесів Пекін уважно вивчає ефективність західних систем озброєння, таких як HIMARS, аналізуючи звіти з передової. Така «робота над помилками» перетворює Росію на свого роду дослідницький полігон для КНР. Варто нагадати, що подібні геополітичні ігри мають глобальні наслідки, і Україна продовжує відстоювати демократичні цінності у цій боротьбі, часто діючи на випередження ворога, як у випадку з кібер-успіхами українських фахівців.
Хоча офіційний Пекін заперечує поглиблення військового партнерства, західні розвідки вказують на зворотне. Співпраця Росії, Китаю та Північної Кореї стає дедалі системнішою, хоча формального союзу про взаємну оборону поки немає. Тим не менш, трансфер знань, який відбувається вже сьогодні, матиме стратегічне значення на десятиліття вперед, змушуючи світові держави переглядати власні оборонні стратегії в умовах нової «холодної війни».