Україна досягла значного прогресу в залученні коштів, які фінансуються за рахунок заморожених суверенних активів Російської Федерації. Як офіційно повідомило Міністерство фінансів України, держава вже отримала близько 45 мільярдів доларів США, що становить 90% від загального обсягу передбаченого фінансування в рамках міжнародної ініціативи ERA Loans (Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine). Це історичний прецедент, коли держава-агресор, хоча й опосередковано, починає платити за завдані руйнування ще до завершення бойових дій.
Ця масштабна фінансова ін’єкція стала однією з головних тем під час цьогорічних Весняних зборів Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Світового банку. Команда українського фінансового відомства провела низку стратегічних зустрічей із міністрами фінансів країн-партнерів. Головною метою переговорів було обговорення поточного стану української економіки та оцінка катастрофічних наслідків повномасштабної війни для державних фінансів. Міністр фінансів України Сергій Марченко висловив глибоку вдячність міжнародним партнерам за швидку та ефективну реалізацію механізму ERA, наголосивши, що ці ресурси є критично важливими для підтримки макрофінансової стабільності країни в умовах екзистенційної загрози.
«Важливо зберегти динамічну та прогнозовану міжнародну підтримку, оскільки активні бойові дії не вщухають, і Росія щодня продовжує завдавати значної шкоди нашій інфраструктурі та економіці», — підкреслив Сергій Марченко. Він також зробив акцент на необхідності прискорення створення повноцінного правового механізму для конфіскації та спрямування не лише прибутків, а й самих базових російських активів на потреби України.
Важливість цих коштів важко переоцінити, особливо враховуючи постійну зміну ворожих методів ведення війни. Російські війська не припиняють спроб знищити критичну інфраструктуру, тестуючи нові підходи, що нещодавно підтвердив збитий російський дрон у Дніпрі, який розкриває нову тактику атак РФ. Саме тому значна частина залучених коштів оперативно спрямовується на оборонні та енергетичні потреби.
Так, паралельно з глобальними траншами, Велика Британія передала Україні свій фінальний транш у розмірі 752 мільйонів фунтів стерлінгів (майже 1 мільярд доларів США) за рахунок прибутків від іммобілізованих російських активів. Ці кошти цільовим чином спрямовуються на задоволення пріоритетних потреб сектору безпеки і оборони. Своєю чергою, Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас оголосила про виділення додаткових 80 мільйонів євро, які також згенеровані з прибутку від заморожених активів. Цільове призначення європейського траншу — термінове посилення української енергосистеми: закупівля генераторів та обладнання для ремонту пошкоджених об’єктів напередодні наступної зими.
Незважаючи на безпрецедентність механізму ERA, отримані 45 мільярдів доларів покривають лише малу частину реальних потреб країни. Згідно з останнім звітом RDNA5, підготовленим Урядом України спільно зі Світовим банком, Європейською комісією та ООН, загальні потреби на відбудову та відновлення України протягом наступного десятиліття вже перевищують колосальну суму у 588 мільярдів доларів США. Найбільших інвестицій потребують транспортний сектор, енергетика та житловий фонд.
На тлі таких колосальних збитків, глобальна дипломатія продовжує шукати шляхи до завершення війни. Проте позиції різних гравців залишаються полярними. У той час як західні союзники посилюють фінансовий і санкційний тиск на Кремль, змушуючи його платити за агресію, деякі країни Глобального Півдня пропонують інші підходи, що яскраво ілюструє позиція керівництва Бразилії між миром та критикою, коли Лула да Сілва закликає до переговорів на тлі четвертого року війни.
Очевидно одне: прибутки від заморожених російських активів стали рятівним колом для української економіки та оборони у 2026 році. Однак стратегічна мета Києва та його партнерів залишається незмінною — повна конфіскація понад 300 мільярдів доларів суверенних активів російського Центробанку. Тільки так можна забезпечити фінансову справедливість та гарантувати, що тягар відновлення країни ляже саме на плечі агресора, а не західних платників податків.