Українські Сили оборони виявили критично слабке місце в російській системі протиповітряної оборони (ППО) і тепер продовжують методично його використовувати. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW) у своєму звіті від 26 квітня. Західні аналітики зазначають, що українська кампанія дальніх ударів успішно та планомірно експлуатує перевантаженість російських систем захисту, завдаючи масштабної шкоди як енергетичній інфраструктурі, так і військово-морським силам та авіації країни-агресора.
Масштаби останніх операцій вражають навіть найобережніших оглядачів. За даними експертів ISW, лише за останні два тижні українські сили завдали щонайменше 10 успішних ударів по нафтогазовій інфраструктурі на всій величезній території РФ, що об’єктивно підтверджується геолокаційними кадрами та даними супутникового моніторингу. Однією з найважливіших цілей став Ярославський нафтопереробний завод, який зазнав нищівної атаки в ніч на 26 квітня 2026 року. Цей об’єкт є ключовим елементом паливної системи Росії: його переробні потужності становлять близько 15 мільйонів тонн нафти на рік. Завод продукує бензин, дизельне та авіаційне пальне, що життєво необхідне для логістичного забезпечення російської армії на фронті. Як зазначалося раніше у зведеннях про удари по НПЗ та головні події дня, цілеспрямоване знищення нафтопереробної галузі вибиває фундамент з-під російської економіки, змушуючи Кремль обмежувати експорт пального та втрачати мільярди доларів прибутків.
Проте відчутні втрати Росія несе не лише у своєму глибокому тилу, але й на тимчасово окупованих українських територіях. Під час однієї з найбільших та найбільш скоординованих атак на окупований Кримський півострів, безпрецедентних руйнувань зазнала військова та берегова інфраструктура в Севастополі. Під прицільний удар потрапили російська військово-морська база Чорноморського флоту РФ та військовий аеродром «Бельбек». За даними українських спецслужб, внаслідок комплексної операції із застосуванням понад 70 безпілотників було уражено декілька російських кораблів, зокрема великі десантні кораблі «Ямал» та «Фільченков», а також сучасний розвідувальний корабель «Іван Хурс». Крім того, українські дрони успішно знищили радіотехнічний штаб ППО, берегову радіолокаційну станцію, секцію технічного обслуговування аеродрому та навіть винищувач-перехоплювач МіГ-31.
Експерти та аналітики називають кілька ключових причин, які роблять такі атаки дедалі успішнішими:
- Перевантаженість: російська система ППО виявилася абсолютно не готовою до такого сценарію. Вона занадто розтягнута по всій території РФ і перевантажена. Фізично неможливо щільно прикрити тисячі стратегічних об’єктів від масованих нальотів.
- Власне виробництво: Україна суттєво нарощує виробництво власних ударних безпілотників дальнього радіуса дії. Сьогодні ці дрони долають відстані понад 1800 кілометрів від кордону, досягаючи навіть Челябінської області чи Татарстану.
- Точність та радіус дії: з березня 2026 року дальність, кількість та інтенсивність українських ударів зростають у геометричній прогресії. Сили оборони б’ють значно точніше, фокусуючись на найдорожчому обладнанні — установках первинної переробки нафти та високотехнологічних радарах.
Саме нездатність ворожої ППО закрити власне небо дає Україні вікно можливостей для ураження цілей, які ще торік були поза зоною досяжності. Російські генерали змушені постійно перекидати дефіцитні зенітно-ракетні комплекси, послаблюючи фронт заради захисту нафтобаз і заводів, але навіть це не рятує їх від точкових ударів.
Усе це є яскравим свідченням того, що стратегічна ініціатива в повітрі над тиловими районами переходить до Києва. Ці події переконливо доводять, що баланс сил у 2026 році змінюється, а нові технології ЗСУ продовжують відігравати вирішальну роль у виснаженні агресора. Росія стрімко втрачає свій військовий та економічний потенціал, неспроможна захистити навіть власну критичну інфраструктуру.