Угорщина намагається балансувати на межі євроатлантичної інтеграції та власної особливої позиції щодо війни в Україні. Як заявив лідер угорської опозиційної партії Tisza Петер Мадяр після зустрічі з Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, Будапешт прагне знову стати надійним партнером Альянсу, проте його принципова позиція щодо військової допомоги Києву залишається незмінною. Мадяр чітко дав зрозуміти, що країна не постачатиме зброю чи військову техніку для оборони України від російської агресії.
Цей візит та заяви відображають глибокий внутрішній і зовнішній політичний розкол в Угорщині. З одного боку, країна намагається зберегти своє членство та вплив у НАТО, беручи участь у миротворчих місіях, зокрема у Косово (KFOR), та готуючись до майбутнього саміту НАТО в Анкарі. З іншого боку, блокування військової допомоги підкреслює ширшу європейську проблему узгодженості дій. У той час як більшість країн закликають до безкомпромісної підтримки, деякі намагаються тримати дистанцію. У цьому контексті стає очевидним, чому нейтралітет неможливий у сучасній архітектурі безпеки, а спроби європейських інституцій виступити посередниками наштовхуються на жорсткі геополітичні реалії.
Петер Мадяр, який останнім часом став головним опонентом чинного уряду Віктора Орбана, змушений маневрувати між проєвропейськими настроями своїх виборців та традиційним для угорського суспільства острахом бути втягнутими у пряме військове протистояння. Його розмова з Рютте щодо миротворчої місії в Косово та майбутнього саміту в Анкарі є спробою продемонструвати Заходу, що альтернативна Угорщина може бути передбачуваною та надійною у виконанні загальних зобов’язань НАТО, не змінюючи при цьому чутливу для угорців позицію щодо військової допомоги.
Марк Рютте, зі свого боку, підкреслив важливість Будапешта як партнера, який уже 27 років робить внесок у безпеку Альянсу, особливо на Західних Балканах. Для НАТО критично важливо утримувати єдність навіть за умов, коли окремі члени блокують стратегічні ініціативи щодо України. Проте фінансова та військова підтримка Києва продовжує надходити через інші канали. Наприклад, нещодавні кроки європейських інституцій показують, що Рада ЄС виділяє Україні майже €2,8 млрд у межах Ukraine Facility, що демонструє непохитність більшості членів союзу у питанні економічного виживання України.
Ця стратегія демонструє глибинний прагматизм: Будапешт хоче користуватися всіма благами колективної безпеки, які надає НАТО, але відмовляється брати на себе пов’язані з цим геополітичні ризики. На тлі того, як Росія продовжує вести агресивну війну та здійснювати гібридні атаки по всій Європі, така позиція викликає дедалі більше розчарування серед східноєвропейських членів Альянсу, які бачать у цьому загрозу загальній безпеці. Зрештою, заяви угорських політиків підтверджують, що консенсус щодо ненадання військової допомоги Україні з боку Будапешта залишається константою. Це змушує Україну та її ключових союзників шукати альтернативні шляхи постачання озброєння та зміцнення оборонного потенціалу в обхід вето окремих європейських столиць.