Останні атаки дронів на столицю країни-агресорки стали одними з наймасштабніших від початку повномасштабного вторгнення, про що повідомляє CBC. Ця стратегія ЗСУ спрямована не лише на військову інфраструктуру, а й на те, щоб вивести російське суспільство та еліти зі стану ілюзорного спокою.
Як зазначає історик та лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум, українські удари по нафтопереробних заводах та об’єктах у глибині РФ навряд чи зупинять війну в один момент. Проте вони створюють кумулятивний ефект, що поступово змінює сприйняття ситуації серед бізнес- та політичних кіл. Коли безпековий щит Москви дає тріщину, це автоматично послаблює позиції Кремля, який роками будував міф про «спеціальну операцію, що йде за планом».
Цікаво, що російська пропаганда намагається замовчувати масштаби атак. Жителі Москви розповідають, що офіційних попереджень або сирен майже не було, що свідчить про намагання влади уникнути паніки серед населення. Проте, як підкреслює Епплбаум, сам факт неможливості захистити столицю є переконливим доказом того, що росіяни не перебувають у безпеці. Це руйнує інформаційну монополію влади, нагадуючи кожному громадянину РФ, що війна має високу ціну.
Аналітики Factage Ukraine нагадують, що подібні події відбуваються на фоні складних викликів для обох сторін. Україна продовжує давати відсіч агресору, навіть попри тиск на тилові регіони. Нещодавно ми писали про те, як Президент Зеленський повідомив про тисячі ворожих засобів ураження, використаних проти України за один тиждень. Ці цифри підкреслюють жорстокість війни, яка, всупереч сподіванням Кремля, повернулася бумерангом на територію агресора.
Водночас журналіст UNITED24 Media Євген Славний закликає до обережності в оцінках. Критика режиму з боку окремих радикальних кіл у Росії не завжди означає відмову від підтримки самої ідеї загарбницької війни. Багато представників російських еліт лише шукають способи зберегти власні активи, залишаючись при цьому лояльними до курсу на агресію. Отже, доки українські сили не посилять тиск, зміна настроїв у Москві залишатиметься питанням виживання окремих бізнес-груп, а не масштабного суспільного протесту. Наразі боротьба триває як на фронті, так і в інформаційному просторі, де кожен влучний удар по російській інфраструктурі наближає момент усвідомлення неминучості поразки для російського режиму.