Ранок неділі, 12 липня, видався тривожним для російської Сизрані: за інформацією моніторингового ресурсу Exilenova+, місцеве нафтопереробне підприємство стало ціллю атаки безпілотних літальних апаратів. Губернатор Самарської області В’ячеслав Федорищев підтвердив оголошення загрози БПЛА близько третьої години ночі, проте, як це зазвичай буває у російських чиновників, уникнув конкретики щодо наслідків інциденту.
Соціальні мережі вже заповнені кадрами, на яких видно густий стовп чорного диму та масштабну пожежу на об’єкті нафтогазової галузі. Це черговий епізод у серії успішних операцій, спрямованих на послаблення економічного потенціалу агресора. Варто зауважити, що подібні удари мають системний характер. Як ми вже аналізували у матеріалі про паливну кризу в РФ та її вплив на внутрішню інфляцію, кожна атака на НПЗ суттєво обмежує можливості Кремля у забезпеченні армії паливом та зменшує експортні доходи.
Ця стратегія українських сил оборони є відповіддю на постійний терор цивільної інфраструктури з боку РФ. Останніми місяцями ми спостерігаємо тенденцію, коли ключові промислові та оборонні центри глибоко в тилу Росії втрачають захист. Під приціл потрапляють не лише НПЗ, а й підприємства, що спеціалізуються на виробництві оптики, тепловізорів та комплектуючих для ракетного озброєння. Така «географія» ударів демонструє, що для російської протиповітряної оборони стає все важче прикривати кожен критичний об’єкт.
Для розуміння масштабів втрат окупанта варто згадати й загальну статистику живої сили та техніки, про яку ми детально писали в аналітиці про ціну окупації. Кожна знищена цистерна на НПЗ у Сизрані чи будь-якому іншому місті Росії — це крок до виснаження ресурсів, які режим спрямовує на фінансування війни. Російська пропаганда намагається мінімізувати вплив цих атак, однак суха статистика пожеж на стратегічних підприємствах свідчить про зворотне: «безпечних» зон для російського ВПК більше не існує, а економіка агресора дедалі сильніше відчуває наслідки власної авантюри.