29 Березня 2026, 12:48

Удар по нафтовій артерії: Україна заблокувала 2,5 млн барелів російської нафти на добу

Удар по нафтовій артерії: Україна заблокувала 2,5 млн барелів російської нафти на добу

Серія скоординованих ударів СБУ та сил оборони України по ключових об’єктах нафтової інфраструктури на північному заході Росії створила безпрецедентний «нафтовий тромб» — близько 30% усього російського видобутку фактично не має куди надходити.

Упродовж 23–28 березня українські безпілотники послідовно вразили чотири об’єкти, що формують єдиний логістичний ланцюг балтійського нафтового експорту Росії. Спочатку, 23 і 25 березня, під удар потрапили портові термінали в Усть-Лузі та Приморську — двох головних точках відвантаження нафти і нафтопродуктів на Балтиці. Пошкодження резервуарів і насосних станцій повністю паралізували роботу обох портів. Через них Росія щодоби відвантажувала близько 1,9 млн барелів.

Наступними цілями стали нафтопереробні заводи, що постачали продукцію до цих терміналів. 26 березня удар прийняв Кіришський НПЗ — ключові технологічні установки пошкоджено, переробку призупинено. 28 березня настала черга Ярославського НПЗ. Обидва підприємства сукупно переробляли 650–700 тис. барелів на добу і разом із портами утворювали те, що вже називають «ленінградським нафтовим трикутником».

Чому це критично

Сукупний добовий «затор» сягнув 2,55 млн барелів. Для розуміння масштабу: Росія видобуває близько 8,5–9,5 млн барелів на добу, і зупинити свердловини технологічно неможливо — видобуток має бути безперервним. Якщо сировину нікуди подіти, доведеться консервувати родовища, що є тривалим і дорогим процесом.

Перенаправити такі обсяги альтернативними маршрутами в короткій перспективі неможливо. Для порівняння: нафтопровід «Дружба», який часто згадують як резервний маршрут, пропускав лише до 300 тис. барелів на добу — в рази менше, ніж утворений дефіцит потужностей.

Стратегічний вимір

Гроші від продажу нафти через ці термінали безпосередньо фінансують російську армію. Операція, що тривала п’ять днів, не просто завдала точкових руйнувань, а зруйнувала системний ланцюг: від переробки до відвантаження. Результат — щоденні фінансові втрати на невизначений термін, поки інфраструктуру не буде відновлено або не з’явиться альтернативна логістика.