У ніч на 5 травня Ленинградську область Російської Федерації сколихнула серія вибухів, спричинена масованою атакою безпілотників, про що повідомив губернатор регіону Олександр Дрозденко. Інцидент стався у районі міста Кіріші, де розташований один із найбільших нафтопереробних заводів країни — «Кірішінафтооргсинтез» (КИНЕФ). Хоча офіційна влада РФ намагається мінімізувати масштаби події, повідомляючи про ліквідацію пожежі у промзоні, експерти наголошують на стратегічному значенні цього об’єкта для російського ВПК.
Це вже далеко не перша спроба ураження Кірішського НПЗ. Попередні атаки відбувалися у 2024, 2025 та 2026 роках, що свідчить про системну стратегію України щодо послаблення російської економіки через виснаження її нафтопереробної галузі. Поточна ситуація нагадує інші успішні операції Сил оборони, зокрема удар по стратегічному заводу ВНІІР-Прогрес у Чебоксарах, який продемонстрував спроможність України вражати цілі на великих відстанях.
Масштабність нічної атаки підкреслюється і географією загроз: російські служби оголошували ракетну тривогу одразу у 18 регіонах, включно з Ханти-Мансійським автономним округом, розташованим за 2000 кілометрів від кордону. Така ситуація змушує Кремль розосереджувати засоби ППО, залишаючи вразливими інші об’єкти на своїй території. Як зазначалося раніше у статті про географію страху через ракетні тривоги, російська система оборони починає давати збої під тиском асиметричних дій українських дронів.
Економічний ефект від подібних ударів стає дедалі відчутнішим. Постійні пожежі на НПЗ змушують Москву не лише витрачати ресурси на ремонт, а й переглядати логістику пального для фронту. Наразі аналітики очікують підтвердження обсягів пошкоджень на КИНЕФ. Якщо пошкодження критичні, це може суттєво вплинути на стабільність постачання пального для російських окупаційних військ у найближчій перспективі. Фактор психологічного тиску також залишається вагомим: російське суспільство, яке звикло до ілюзії безпеки у тилових регіонах, тепер змушене рахуватися з постійною загрозою з повітря.