За даними останніх досліджень, у 2026 році середні щомісячні втрати російської армії лише загиблими на фронті досягли позначки у 9 тисяч осіб, що еквівалентно приблизно 300 ліквідованим окупантам щодоби. Відповідні розрахунки та глибокий аналіз оприлюднив аналітик німецького Інституту проблем міжнародної безпеки (SWP) Яніс Клюге, спираючись на офіційні звіти регіональних бюджетів Російської Федерації, які здійснюють виплати компенсацій родинам загиблих військовослужбовців. Ця статистика наочно демонструє, що ціна територіальних амбіцій Кремля продовжує стрімко зростати, виснажуючи не лише фінансовий, а й демографічний ресурс країни-агресора.
Аналіз регіональних бюджетних виплат свідчить про те, що найбільш руйнівними для російських сил виявилися серпень та грудень минулого року. У ці місяці кількість загиблих загарбників перевищувала 12 тисяч осіб щомісяця. Якщо порівнювати ці показники з початком 2024 року, коли щомісячні втрати оцінювалися на рівні 4 тисяч осіб, то інтенсивність смертності на полі бою серед російських військових зросла практично вдвічі. Таке стрімке зростання летальних випадків вказує на тактику “м’ясних штурмів”, яку російське командування продовжує застосовувати без будь-якого жалю до власного особового складу.
Своєю чергою, Вашингтонський Центр стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) оцінює сукупні втрати російської армії, враховуючи як вбитих, так і поранених, у понад 1,198 мільйона осіб станом на початок 2026 року. Ці цифри є безпрецедентними для сучасних військових конфліктів. Для порівняння, за чотири роки повномасштабного вторгнення РФ втратила у 17 разів більше військових, ніж Радянський Союз за десятиліття війни в Афганістані. Ці втрати у 11 разів перевищують сумарні показники обох Чеченських воєн та у 5 разів — усі військові втрати СРСР та Росії у локальних конфліктах після 1945 року. Лише кількість безпосередньо загиблих, яка оцінюється у 325 тисяч осіб, фактично дорівнює населенню таких російських міст, як Смоленськ чи Бєлгород.
Попри колосальні людські жертви, стратегічні здобутки Москви залишаються мізерними. За даними Інституту вивчення війни (ISW), протягом 2024–2025 років російські війська спромоглися розширити контроль лише на 8,4 тисячі квадратних кілометрів української території. Це становить мізерні 0,6% території України у 2024 році та 0,8% у 2025-му. Більше того, у 2026 році зафіксовано зворотну тенденцію: вперше за довгий час армія РФ почала втрачати раніше захоплені позиції, здавши 116 кв. км у квітні та ще 281,1 кв. км у травні.
Зіткнувшись із неможливістю досягти швидких військових перемог на полі бою та зазнаючи колосального виснаження регулярних частин, Кремль усе частіше вдається до підступних ударів по мирних містах України та посилює тиск на цивільну інфраструктуру. Поки на передовій гинуть тисячі солдатів, російські військові продовжують здійснювати нічний терор «Шахедами» проти цивільної інфраструктури. Окрім того, у прифронтових регіонах фіксуються випадки використання безпілотних технологій для полювання на простих громадян, на кшталт того, як СБУ викрила операторів БПЛА, що влаштували криваве «сафарі» на херсонців. Це підтверджує, що за відсутності військових успіхів Росія трансформує свою агресію у відкритий тероризм проти цивільного населення. Таким чином, колосальні втрати не привели Москву до бажаних цілей, а лише підкреслили безперспективність та злочинний характер її військової кампанії.