Згідно з нещодавнім доповіддю Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), протягом останніх півтора року європейський повітряний простір став ареною прихованої гібридної війни. Росія реалізувала масштабну розвідувальну кампанію, використовуючи цивільні судна та безпілотники для зондування обороноздатності країн НАТО.
Аналітики IISS зафіксували 144 випадки вторгнення невідомих БПЛА в повітряний простір 12 країн Альянсу та Ірландії. Найбільш зухвалими стали польоти над об’єктами стратегічного значення, включно з місцями зберігання ядерного озброєння у Великій Британії, Франції, Бельгії та Нідерландах. Важливо розуміти, що подібні акти агресії є частиною загальної дестабілізаційної стратегії Москви, яка намагається послабити безпековий архітект Європи. Наразі Україна та Німеччина активно працюють над створенням «європейського щита» для перехоплення балістики, що є критично важливим кроком на фоні виявлених вразливостей, як детально описано у матеріалі про розробку системи для перехоплення балістики.
Технологія реалізації була хитромудрою: для запуску дронів використовувалися танкери та вантажні судна так званого «тіньового флоту». Перебуваючи в міжнародних водах з вимкненими транспондерами, ці кораблі перетворювалися на плавучі стартові майданчики. Використання судів, таких як «Seasons 1» та «Hav Dolphin», вказує на пряму залученість ГРУ РФ у мілітаризацію комерційного флоту.
Головною метою кампанії було не лише картографування інфраструктури, а й психологічний тиск на союзників. НАТО зіткнулося з неприємним фактом: наявні системи ППО, розраховані на протидію ракетам та бойовій авіації, виявилися малоефективними проти малих безпілотників, що рухаються на наднизьких висотах. За весь період моніторингу європейським військовим не вдалося перехопити жодного дрона.
Ситуація почала змінюватися лише у 2026 році, коли країни Балтійського регіону запровадили жорсткий контроль над підозрілими суднами «тіньового флоту». Посилення регуляторного та військового тиску змусило Росію згорнути найактивнішу фазу операцій. Проте цей кейс слугує серйозним нагадуванням: гібридна війна не знає кордонів, і безпека Європи вимагає не лише дипломатичних зусиль, а й радикального оновлення стратегій захисту критичної інфраструктури від асиметричних загроз, що надходять з моря та повітря.