Станом на 31 березня 2026 року, згідно з актуальними даними Eurostat, під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу перебувало 4,33 мільйона громадян, які вимушено покинули Україну через повномасштабну російську агресію. Порівняно з лютневими показниками, загальна кількість осіб, що скористалися цим статусом, продемонструвала тенденцію до зниження, скоротившись на 68 980 осіб, або на 1,6%.
Аналіз міграційної карти ЄС свідчить про те, що основне навантаження щодо прийняття біженців продовжують нести Німеччина, Польща та Чехія. Німеччина залишається лідером, забезпечивши захист для 1 274 955 осіб, що охоплює 29,4% від загальної кількості біженців у ЄС. Польща посідає другу сходинку з показником у 961 405 осіб (22,2%), а Чехія замикає трійку з 379 820 особами (8,8%). Така концентрація українців у цих країнах зумовлена як логістичними факторами, так і наявністю розвинених програм підтримки.
Цікаво, що динаміка всередині європейського простору виявилася неоднорідною: у 14 країнах ЄС спостерігається зростання кількості біженців під захистом, тоді як у 13 — відтік. Найбільший приріст зафіксовано в Німеччині (+7 480), Іспанії (+2 665) та Румунії (+2 125). Водночас значне зменшення числа офіційно зареєстрованих під захистом осіб відбулося в Італії (-30 365), Чехії (-19 810) та Фінляндії (-8 080). Такі зміни можуть свідчити як про повернення громадян додому, так і про інтеграцію частини біженців у місцеві ринки праці через інші механізми, а не лише тимчасовий захист. До речі, попри міграційні процеси, українці продовжують боротися за майбутнє вдома та за кордоном, доки наші захисники стримують ворога, наприклад, на Покровському напрямку.
Показник насиченості біженцями на тисячу місцевих жителів залишається найвищим у Чехії (34,8), Польщі (26,3) та Словаччині (26,2), що значно перевищує середній показник по ЄС, який становить 9,6 особи на тисячу населення. Структура біженців залишається стабільною: жінки складають 43,3%, неповнолітні — 30,1%, а чоловіки — 26,6%.
Варто зазначити, що Європа поступово переглядає підходи до соціальної підтримки мігрантів. Це вимагає від українців, які перебувають за кордоном, враховувати нові реалії адаптації, так само як країна адаптується до нових викликів безпеки. Втім, наразі головним пріоритетом залишається безпека, і кожен наш крок, будь то дипломатичний чи гуманітарний, має бути спрямований на збереження людського капіталу та майбутнє відновлення держави. Ознайомитися з аспектами нашої боротьби можна також у матеріалі про дипломатичні зусилля України.