13 Травня 2026, 01:45

«Сармат» як інструмент ядерного шантажу: чому нові випробування РФ не вражають експертів

Російська міжконтинентальна балістична ракета Сармат на пусковій установці

Російська Федерація офіційно заявила про чергові випробування міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат». Згідно з даними CSIS Missile Defense Project, ця зброя позиціонується Кремлем як ключовий елемент ядерного стримування. Проте історія розробки ракети, яка розпочалася на початку 2010-х років, демонструє значні технологічні труднощі: після першого успішного пуску у 2022 році, подальші спроби супроводжувалися аваріями, включаючи руйнування пускової шахти на космодромі Плесецьк у 2024 році.

Технічні характеристики «Сармата» дійсно вражають на папері: корисне навантаження до 10 тонн та заявлена дальність у 35 тисяч кілометрів. Така дальність дозволяє здійснювати пуск за «нетиповими» траєкторіями, що теоретично ускладнює роботу систем протиракетної оборони. Крім того, ракета може нести гіперзвукові плануючі блоки. Проте експерти застерігають: кількість випробувань, проведених РФ, критично мала для серійного озброєння — традиційно такі цикли вимагають десятків пусків.

Важливо розуміти, що «Сармат» — це вимушена заміна радянським ракетам Р-36М «Воєвода». Потреба в новій розробці виникла після того, як український «Південмаш» припинив обслуговування російських стратегічних сил. Використання рідинного палива робить ці комплекси вразливими до логістичних та технічних збоїв, на відміну від сучасних твердотопливних систем, які є більш мобільними та прихованими. На тлі цих проблем Україна продовжує системно протидіяти агресору, зокрема в рамках стратегії, про яку детально розказано у статті Удар по ВПК агресора: Зеленський розширив санкції проти російських виробників ракет.

Наразі Путін декларує плани поставити перший ракетний полк, озброєний «Сарматами», на бойове чергування до 2026 року. Проте в умовах санкційного тиску та обмеженого доступу до високотехнологічних компонентів, здатність Росії налагодити повномасштабне виробництво залишається під питанням. Замість справжнього технологічного прориву, «Сармат» сьогодні виглядає більше як інструмент психологічного та ядерного шантажу міжнародної спільноти, ніж як ефективний елемент сучасної стратегічної оборони.