Володимир Путін під час пресконференції у Москві, як повідомляє інформаційне агентство ТАСС, озвучив чергову порцію наративів щодо начебто наближення завершення війни. Диктатор знову апелював до стамбульських домовленостей 2022 року, намагаючись перекласти відповідальність за зрив переговорів на Бориса Джонсона та Емманюеля Макрона. Проте такі заяви є не чим іншим, як спробою виправдати власну агресію та дискредитувати підтримку України з боку Заходу.
Аналіз цієї риторики демонструє, що Кремль не відмовився від своїх максималістських цілей. Замість реальних кроків до миру, ми бачимо спробу зафіксувати статус-кво на вигідних для себе умовах. Як ми зазначали раніше у матеріалі про формат перемовин з агресором, будь-які спроби діалогу з Путіним без реальних гарантій безпеки для України є пасткою. Путін активно просуває тезу про «нецелесообразность» перемовин, висуваючи ультиматуми, що фактично означають повну капітуляцію України.
Важливо розуміти, що згадки про «мирні угоди» є лише димовою завісою. Водночас Кремль продовжує ігнорувати міжнародне право, здійснюючи регулярні атаки на цивільну інфраструктуру. Детальніше про наслідки подібної політики терору можна прочитати у статті про черговий терор Херсонщини. Заяви про «завершення війни» спрямовані на внутрішнього споживача та міжнародну спільноту з метою послабити санкційний тиск та ізоляцію агресора.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що російська дипломатія залишається інструментом гібридної війни. Путін намагається маніпулювати образом «миротворця», водночас готуючись до затяжного протистояння. Доки Москва не визнає суверенітет України та не виведе війська, жодні заяви з Кремля не мають жодного стосунку до справжнього миру. Українське суспільство та влада чітко усвідомлюють, що справжня перемога неможлива через компроміси з агресором, який не приховує свого наміру знищити українську державність.