Ще кілька років тому публічна критика кремлівської верхівки здавалася неможливою, проте сьогодні в РФ спостерігається стійка ерозія довіри до «національного лідера», про що свідчать дані ВЦВГД. Соціологічні показники демонструють, що рейтинг Путіна стабільно знижується: у квітні 2026 року рівень схвалення впав до 65,5-65,6%, що є антирекордом з початку повномасштабного вторгнення. Навіть підконтрольні Кремлю структури не можуть приховати невдоволення суспільства, яке виснажене санкціями, економічним колапсом та нескінченною мобілізацією.
Ситуація на фронті залишається напруженою, проте інформаційне поле РФ заполонили внутрішні конфлікти. Поки Кремль намагається зберегти обличчя, суспільство все частіше ставить питання про доцільність війни. Важливо розуміти, що на тлі цих процесів українські Сили оборони продовжують діяти професійно, спростовуючи ворожі фейки — як, наприклад, міф про прохід ДРГ дном Каховського водосховища, який раніше активно поширювала російська пропаганда.
Кульмінацією кризи став парад 9 травня 2026 року, який експерти охрестили «парадом позору». Замість демонстрації могутності, світ побачив куций формат, посилені заходи безпеки та відсутність реальних стратегічних досягнень. Показовим став момент, коли Володимир Зеленський «дозволив» проведення цього параду, встановивши обмеження на удари по конкретному квадрату. Це перетворило путінську «спецоперацію» на акт випрошування тиші у світових лідерів, зокрема Дональда Трампа.
Журналістка та психолог Лариса Волошина підкреслює, що зараз ми спостерігаємо перетворення Путіна на ізольованого фюрера, який спирається лише на радикалізовані маси, втрачаючи підтримку еліт. Боротьба між ФСО та ФСБ, а також повне усунення клану Шойгу свідчать про те, що диктатор залишився сам на сам зі своєю системою, що розвалюється. Еліти, які раніше почувалися частиною системи, тепер опинилися під загрозою повного знищення, адже Путін потребує лише абсолютної відданості.
У такій ситуації майбутнє РФ виглядає як шлях до самоізоляції за прикладом КНДР. Для України це означає, що стратегічне завдання полягає у продовженні тиску, який прискорить економічний коллапс агресора. Проте, як зазначають експерти, без глибокої денацифікації суспільства, зараженого ідеями «ядерного Армагеддону», Росію чекає довгий та болісний шлях до усвідомлення власної поразки.