Навіть в умовах повномасштабної війни та повної руйнації офіційних дипломатичних відносин, гуманітарні канали комунікації між Києвом та Москвою продовжують функціонувати в точковому режимі. Як повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у своєму офіційному Telegram-каналі, Україна та Росія розпочнуть прямий обмін офіційними довідками. Ця домовленість стала результатом прямих переговорів із новопризначеною російською омбудсменкою Яною Лантратовою та має на меті розв’язання нагальних соціально-правових проблем громадян обох країн, які опинилися заручниками війни.
Основним стимулом для запуску цього механізму стали численні запити від українських громадян, які потребують отримання документів з російських державних та регіональних архівів. Найчастіше йдеться про підтвердження трудового або пенсійного стажу, що є критично важливим для оформлення соціальних виплат в Україні. Дотепер відсутність дипломатичних зв’язків робила цей процес практично неможливим або надто тривалим, оскільки доводилося залучати міжнародних посередників. Новий формат передбачає пряму взаємодію між офісами омбудсменів. При цьому українська сторона продемонструвала готовність діяти на засадах взаємності, зобов’язавшись оперативно надавати аналогічні архівні довідки для громадян Російської Федерації.
Проте паперова бюрократія — лише вершина айсберга у гуманітарному треку. Набагато складнішим і болючішим питанням залишається утримання військовополонених та цивільних заручників. Під час зустрічі Дмитро Лубінець передав російській стороні детальні списки виправних колоній та слідчих ізоляторів (СІЗО) на території РФ та тимчасово окупованих територіях України, де зафіксовано найгірші умови утримання українських захисників. Російська сторона дала попередню згоду на проведення моніторингових візитів до цих установ з подальшим інформуванням Києва про їхні результати. Це важливий крок, адже українські військові, які повертаються з полону, мають ознаки критичного виснаження та серйозних порушень здоров’я через хронічне недоїдання та відсутність медичної допомоги. Це демонструє, що попри те, як відмова Путіна від переговорів прискорить крах Росії, точкові гуманітарні домовленості все ж залишаються можливими під тиском міжнародної спільноти та правозахисних інституцій.
Київ також висунув ініціативу впровадження нових стандартів прозорості. Зокрема, запропоновано дві моделі моніторингу: залучення представників Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) до регулярних інспекцій місць утримання українських військовополонених та участь у таких перевірках омбудсменів третіх, нейтральних країн. Україна готова надати симетричний доступ до російських полонених на своїй території, суворо дотримуючись Женевських конвенцій. Забезпечення паритетності є ключовим інструментом тиску на Москву, яка систематично блокує доступ міжнародних місій до українців.
Паралельно з цим тривають процеси репатріації. Так, під час нещодавнього обміну, який відбувся 5 червня, російська сторона додатково повернула п’ятього цивільних громадян України, серед яких була 84-річна жінка, котра змогла нарешті возз’єднатися зі своєю родиною. Це відбулося на тлі чергового масштабного етапу обміну полоненими, в результаті якого додому повернулися 185 українських військовослужбовців (зокрема, бійці полку «Азов», прикордонники та нацгвардійці) та один цивільний заручник. Хоча такі домовленості мають виключно тактичний характер, вони рятують життя та дають надію на системні зрушення у вирішенні гуманітарної кризи.