Воєнно-політичне керівництво Російської Федерації продовжує генерувати масштабні, хоча й відірвані від реальності, плани щодо окупації українських територій. Окрім традиційних намірів захопити східні та південні регіони, у стратегічних документах агресора з’явився абсолютно новий, несподіваний напрямок. Мова йде про спробу створити так звану «буферну зону» на території Вінницької області, використовуючи для цього плацдарм невизнаного Придністров’я.
Про такі амбіції ворога в інтерв’ю виданню РБК-Україна повідомив заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса. За його словами, російські військові стратеги постійно коригують свої оперативні задуми, передусім змінюючи дедлайни їх виконання. Проте поява Вінниччини в контексті потенційного наступу з боку тимчасово окупованої частини Молдови зафіксована вперше.
«Більше того, у них в планах навіть з’явився пункт щодо створення “буферної зони” у Вінницькій області з боку невизнаного Придністров’я. Це вперше зафіксовані у них плани такого характеру», — підкреслив Паліса. Водночас він закликав українців зберігати спокій та мислити критично: наразі російська армія не має ні ресурсів, ні логістики, ні ударних угруповань для реалізації настільки масштабних намірів на цьому фланзі. Подібні експансіоністські заяви часто межують з відвертою фантастикою, нагадуючи імперські амбіції в космосі, де Росія заявляє про плани створити «суверенні території» на Місяці всупереч міжнародному праву.
Реальний фокус уваги окупаційних військ у поточному році незмінно залишатиметься на сході України, зокрема на Донбасі. Саме туди ворог зараз кидає свої основні резерви, намагаючись прорвати українську оборону. Однак, за умови сприятливої тактичної обстановки, росіяни планують розгортати та нарощувати зусилля і на Південному напрямку — йдеться насамперед про Олександрівський та весь Запорізький відтинок фронту.
Довгострокові мрії Кремля також залишаються незмінними: це створення умов для повної окупації Запорізької та Херсонської областей, а згодом — захоплення Миколаївщини та Одещини. Стратегічна мета агресора абсолютно очевидна — повністю відрізати Україну від Чорного моря та знищити її експортно-економічний потенціал. Утім, ці плани методично розбиваються об професійність та стійкість Сил оборони. Українські військові не лише успішно тримають удар на своїй землі, а й демонструють високий рівень майстерності на морі, що вже перетворюється на глобальний експорт безпеки: унікальний бойовий досвід України допомагає захистити судноплавство у світовому масштабі.
Окремим пунктом у кровожерливій стратегії Кремля стоїть розширення так званих «санітарних» або «буферних» зон на півночі та північному сході України. Згідно з наказами російського диктатора, до 2026 року окупанти мають намір суттєво посунути лінію зіткнення вглиб Харківської, Сумської та Чернігівської областей. Практична реалізація цього кривавого задуму вже зараз виливається у жорстокі бої за прикордонні території: російські війська намагаються відкусити ділянки на глибину до 20 кілометрів, перетворюючи колись мирні українські села на суцільну випалену землю.
Попри всі гучні заяви ворога та намальовані генералами РФ на картах стрілки, українська розвідка та військове командування абсолютно чітко бачать реальну картину на полі бою. Розпорошення сил на нові, сумнівні напрямки, такі як Вінниччина з боку Придністров’я, на даному етапі війни є радше елементом масованого інформаційно-психологічного тиску (ІПСО). Головна мета таких вкидів — посіяти паніку серед мирного населення, змусити Україну розтягнути резерви та відволікти увагу від дійсно критичних і гарячих ділянок фронту.