Астрофізики з Університету Глазго застосували технології детектування гравітаційних хвиль, щоб остаточно з’ясувати, який календар відстежував Антикітерський механізм — і все починалось з відео на YouTube
У 1901 році грецькі губкодобувачі підняли з морського дна біля острова Антикітера незвичайну бронзову конструкцію. Лише через кілька десятиліть учені зрозуміли, що перед ними — складний механічний «комп’ютер» розміром із взуттєву коробку, що складається з десятків зубчастих коліс і призначений для розрахунку астрономічних циклів. Нині він вважається найдавнішим відомим аналоговим комп’ютером у світі — він старший за ENIAC майже на два тисячоліття.
Одна з найбільших загадок механізму стосувалася так званого календарного кільця — пошкодженого елементу з рядом рівномірно розташованих отворів, виявлених на рентгенівських знімках 2020 року. Скільки їх було спочатку — 354, 360 чи 365 — залишалось предметом суперечок, бо від кільця збереглося лише шість фрагментів.
Поштовхом до прориву стало відео на YouTube. Крис Будіселіч, автор каналу Clickspring, документував власну спробу створити точну репліку механізму й оприлюднив дані своїх вимірювань отворів. Саме на ці дані звернув увагу астрофізик Грем Воан з Університету Глазго — і вирішив застосувати до них методи зі своєї основної сфери досліджень.
«Це вразило мене як цікава задача, яку я міг спробувати розв’язати по-іншому під час різдвяних свят, застосувавши статистичні техніки» — Грем Воан, професор, Університет Глазго
Воан разом із колегою Джозефом Бейлі застосував байєсівський аналіз і методи обробки сигналів гравітаційно-хвильової обсерваторії LIGO — тієї самої, що фіксує брижі у просторово-часовому континуумі від зіткнень чорних дір. Результат виявився переконливим: кільце майже напевно мало 354 або 355 отворів, що точно відповідає тривалості грецького місячного року. Варіант із 360 отворами — сотні разів менш імовірний, а 365 (єгипетський сонячний рік) — взагалі виключено.
Не менш вражаючою виявилась точність давніх майстрів: отвори розташовані на колі радіусом 77,1 мм із середнім відхиленням лише 0,028 мм — рівень, який потребував виняткової вправності рук і, вочевидь, спеціальних вимірювальних інструментів, про існування яких досі не підозрювали.
Дослідження опубліковано в липневому номері журналу The Horological Journal за 2024 рік. Його висновки підсумував сам Воан:
«Приємна симетрія: ми адаптували техніки для вивчення сучасного Всесвіту, щоб краще зрозуміти механізм, який допомагав людям стежити за небом майже два тисячоліття тому».