Колишня речниця президента України Юлія Мендель в інтерв’ю американському пропагандисту Такеру Карлсону озвучила тези, які викликали хвилю обурення в українському суспільстві. Вона стверджує, що під час перемовин у Стамбулі у 2022 році українська сторона нібито була готова піти на територіальні поступки щодо Донбасу, а Володимир Зеленський нібито особисто погоджувався на такий крок. Ця заява, поширена на широку західну аудиторію, миттєво була використана російською пропагандою для створення хибного наративу про нібито «приховані домовленості» Києва.
Реакція Офісу Президента була швидкою та однозначною. Радник керівника ОП Сергій Литвин в коментарі для Liga.net відкинув ці звинувачення, підкресливши, що пані Мендель не мала жодного відношення до переговорного процесу та прийняття державних рішень. «Коментувати слова людини, яка не володіє інформацією, — несерйозно», — наголосив представник влади.
Аналітики Factage Ukraine зазначають, що подібні заяви вписуються у стратегію ворожих ІПСО, спрямованих на дискредитацію керівництва держави та посилення внутрішніх розколів. В умовах, коли ворог продовжує тиск, важливо пам’ятати, що питання цілісності України не є предметом торгу. Раніше ми вже аналізували, що стоїть за подібними медійними випадами, детальніше про це у статті: «Дипломатичний гамбіт чи чергова маніпуляція: що стоїть за заявами Путіна про завершення війни».
Своєю чергою, керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко назвав висловлювання Мендель конспірологією. За його словами, Україна веде боротьбу за свою територіальну цілісність з 2014 року, і жодних передумов для відмови від суверенних земель ніколи не існувало. Подібні наративи лише відволікають увагу від головного — посилення нашої обороноздатності та боротьби за небо, про що ми писали в матеріалі: «Критичний дефіцит Patriot: чому союзники не поспішають закрити українське небо».
Отже, чергова медійна провокація спрямована не лише на українського виборця, а й на західних партнерів, щоб посіяти сумніви щодо послідовності позиції Києва. Проте факти свідчать про протилежне: державний курс залишається незмінним — жодного компромісу ціною власної території.