Міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян нещодавно прокоментував резонансні заяви російського диктатора Володимира Путіна щодо євроінтеграційних прагнень країни, посилаючись на першоджерело News.am. В умовах розпалу передвиборчої кампанії вірменський уряд демонструє стриманість, уникаючи відкритої конфронтації з Москвою, проте чітко артикулює свої європейські амбіції як невід’ємну частину національних інтересів.
На тлі погроз Кремля, який натякає на можливість повторення «українського сценарію» через курс на зближення з ЄС, офіційний Єреван опинився у складній дипломатичній ситуації. Арарат Мірзоян підкреслив, що попри членство в Євразійському економічному союзі (ЄАЕС), країна в майбутньому прийме самостійне рішення щодо свого вектору розвитку. Це викликає відверте роздратування у Москві, де звикли сприймати пострадянські країни виключно як зону свого впливу. До речі, аналогічні напружені моменти у відносинах з РФ часто супроводжуються інформаційним тиском, подібним до того, як це детально описано у матеріалі про зміну риторики Кремля.
Прем’єр-міністр Нікол Пашинян, своєю чергою, обрав тактику ігнорування провокаційних питань щодо «цивілізованого розлучення» з РФ, зосередившись на внутрішніх питаннях. Така позиція виглядає як спроба виграти час для проведення глибинних реформ та переорієнтації економічних зв’язків. Варто нагадати, що спроби диктаторських режимів шантажувати сусідів завжди закінчуються лише посиленням прагнення останніх до безпеки в європейському просторі.
Ситуація ускладнюється тим, що Кремль намагається використовувати загрозу військового вторгнення як інструмент стримування. Проте для багатьох держав, що опинилися під тиском Москви, важливо розуміти, як ефективно протистояти агресії. У цьому контексті також важливо вивчати досвід сусідів, наприклад, як виглядає дзеркальна відповідь України на порушення перемир’я.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що Вірменія перебуває на історичному зламі. Заяви Пашиняна та Мірзояна свідчать про поступовий відхід від російської орбіти. Чи зможе Єреван реалізувати свій європейський вибір без критичних наслідків з боку Кремля — питання відкрите, але очевидно, що модель відносин, нав’язана Путіним, більше не задовольняє вірменське суспільство.