Уряд Російської Федерації офіційно планує подальше зниження цін на газ для Китаю. Про це повідомляє Reuters, посилаючись на макроекономічний прогноз російського Міністерства економічного розвитку на період до 2029 року. Ці дані свідчать про критичну залежність Москви від єдиного великого ринку, що залишився, та вимушені поступки Пекіну.
Згідно з документом, у 2025 році поставки газу до КНР через газопровід «Сила Сибіру» здійснюватимуться за ціною 223,9 долара за тисячу кубометрів. Це найнижчий показник за останні кілька років. Для порівняння, ціна для інших іноземних клієнтів «Газпрому» в далекому зарубіжжі становить близько 336,3 долара. Таким чином, знижка для Китаю сягне 34%. Навіть до 2029 року ціни залишатимуться значно нижчими за ринкові показники, що вказує на слабку переговорну позицію Кремля. Подібна втрата енергетичної незалежності є прямим наслідком війни проти України, про що детальніше можна прочитати у статті про те, як Німеччина назавжди відмовилася від російських ресурсів.
Прогноз міністерства також містить невтішні новини для російських енергетиків щодо проекту «Сила Сибіру-2». Попри десятиліття перемовин, цей газопровід не буде запущений до кінця десятиліття. Кремль, який відчайдушно намагається диверсифікувати експорт після втрати європейського ринку, змушений погоджуватися на умови Сі Цзіньпіна. Китай, своєю чергою, демонструє прагматизм, використовуючи економічні труднощі РФ для отримання дешевої сировини.
Економісти зазначають, що зниження експортних цін на 7% порівняно з попередніми прогнозами свідчить про зміну кон’юнктури ринку не на користь Росії. Очікуване зростання обсягів поставок до 56 млрд кубометрів до 2029 року завдяки Далекосхідному маршруту не компенсує катастрофічного падіння прибутку від кожного кубометра. Таким чином, «газовий поворот на Схід» перетворився для Росії на економічну пастку.
Тим часом, спроби РФ оминути санкції не обмежуються лише енергоносіями. Як ми вже писали раніше, Москва намагається обходити обмеження і в інших секторах, наприклад, коли мова йде про завезення літаків Airbus. Проте енергетичний сектор залишається фундаментом бюджету, і його деградація під тиском Китаю є невідворотною. В умовах міжнародної ізоляції Росія втрачає важелі впливу, перетворюючись на сировинний додаток до китайської економіки без можливості диктувати ціни на власні ресурси.