Війна на виснаження, яку Росія веде проти України, дедалі сильніше розхитує внутрішні підвалини самої РФ. Як зазначив колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер у своєму інтерв’ю для LIGA.net, кремлівський диктатор Володимир Путін поступово опиняється перед екзистенційним вибором між продовженням бойових дій та фізичним виживанням російської держави. Перебудувавши всю національну економіку під потреби військово-промислового комплексу, Путін загнав країну в пастку, де кожен наступний крок на фронті послаблює внутрішню стабільність Росії. Масштабні витрати на армію створюють ілюзію зростання ВВП, проте насправді виснажують інші сектори економіки, призводячи до дефіциту кадрів та стрімкої інфляції.
На думку Волкера, диктатор настільки багато інвестував у цю війну — як фінансово, так і політично, — що зараз руйнує власну державу заради імперських ілюзій. Зрештою, це може призвести до моменту, коли Путіну доведеться зробити вибір: продовжити руйнування РФ заради свого уявного спадку чи зробити вимушену паузу для стабілізації внутрішньої ситуації. Попри очевидні ознаки перегріву економіки та наростання соціальної напруги через колосальні втрати на фронті, Путін продовжує вірити у власну пропаганду. Він переконаний, що Захід втомився від підтримки України та є глибоко розколотим. Проте реальність демонструє зворотне: міжнародна коаліція демонструє стійкість, а підтримка Києва залишається стратегічним пріоритетом для союзників.
Одним із найсерйозніших викликів для Кремля у разі будь-якого сценарію припинення вогню стане повернення сотень тисяч мобілізованих та колишніх ув’язнених, які пройшли через горнило бойових дій. Інтеграція цієї величезної маси людей із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та кримінальним минулим у цивільне життя загрожує Росії колосальним сплеском насильства та дестабілізацією суспільства. Це змушує Кремль побоюватися завершення війни, адже мирний час оголить усі приховані соціальні виразки. В контексті цих процесів аналітики часто обговорюють залаштункові ігри сторін — детальніше це питання розкрито у матеріалі Формула виживання чи тактичний маневр? Що стоїть за заявою Зеленського про «заморожування» фронту.
Політичний тиск на Москву посилюється за допомогою інструментів публічної дипломатії. Нещодавня ініціатива українського керівництва надіслати відкритий лист продемонструвала готовність Києва до прямих і жорстких розмов перед обличчям світової спільноти. Про те, чому Москва так хворобливо реагує на подібні кроки, читайте у нашій аналітиці Дипломатія відкритого листа: Навіщо Зеленський публічно звернувся до Путіна.
Під час Петербурзького міжнародного економічного форума (ПМЕФ) Путін демонстративно відмовився від пропозиції діалогу, звинувативши українську сторону у «хамстві». Така риторика вкотре підтверджує, що російський лідер боїться відкритого обговорення реального стану справ і залишається заручником власної агресивної стратегії. Зрештою, небажання Путіна тверезо оцінювати ризики лише наближає момент, коли внутрішній колапс російської державної машини стане невідворотним.