Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, попри спроби російського міністерства фінансів маніпулювати статистикою, енергетичний сектор агресора переживає критичні часи. Міністр фінансів РФ Антон Сілуанов нещодавно заявив, що нібито «додаткові доходи» від зростання цін на нафту компенсуються втратами в інших секторах. Однак реальна картина набагато похмуріша для економіки окупантів.
Аналітики підкреслюють, що нафтогазові доходи, які раніше складали фундамент стабільності Кремля, стрімко падають. Дефіцит бюджету РФ за січень-березень вже сягнув рекордних 4,5 трлн рублів, що становить 1,9% ВВП, значно перевищуючи річні прогнози. Цей провал відбувається на тлі загострення ситуації навколо Ормузької протоки, де ціни на енергоносії стають вкрай волатильними. Незважаючи на короткочасні сплески експортної виручки, російська економіка демонструє ознаки хронічної стагнації, про що свідчить успішний удар по «тіньовому флоту» РФ у Новоросійську, проведений силами оборони України.
Важливо розуміти, що падіння доходів від нафтогазового сектору на 45% у перші місяці року — це лише вершина айсберга. Основною проблемою для РФ стають постійні атаки на ключові об’єкти нафтопереробки. Завдяки роботі українських БПЛА, Росія змушена не лише скорочувати видобуток, а й витрачати колосальні кошти на відновлення пошкоджених заводів, що стає неможливим через західні санкції та обмежений доступ до технологій. Додатковим фактором тиску на бюджет стає неможливість приховати наслідки війни, адже навіть державна пропаганда змушена визнавати часткове падіння обсягів переробки до історичних мінімумів.
Ця ситуація підтверджує тезу експертів про те, що стратегічна поразка Росії на фронті економіки є неминучою. Як зазначалося в наших попередніх аналітичних матеріалах, зокрема у статті про те, що Кит Келлог вказує на крах стратегії РФ, виснаження ресурсів стане вирішальним фактором у цій війні. Росія опинилася у «пастці виживання», де кожен долар, отриманий від продажу нафти, негайно поглинається воєнною машиною, залишаючи цивільну економіку без інвестицій та ресурсів для розвитку. У довгостроковій перспективі це означає подальшу деградацію російського ВПК та неможливість продовжувати війну високої інтенсивності.