Політика США щодо України поступово входить у нову стратегічну фазу. Нещодавні події у Вашингтоні, зокрема ухвалення Палатою представників законопроєкту Ukraine Support Act (детальніше на офіційному порталі Конгресу США), демонструють, що двопартійна підтримка Києва залишається впливовим фактором американської політики. Хоча адміністрація Дональда Трампа офіційно не оголошувала про кардинальну зміну курсу, низка політичних сигналів вказує на прагнення уникнути звинувачень у надмірному тиску на Україну. Цей крок став продовженням ширшої тенденції, яку аналітики описують як історичний прорив у Конгресі: Палата представників США підтримала допомогу Україні всупереч супротиву.
Законопроєкт Ukraine Support Act, ухвалений 226 голосами “за” проти 195, передбачає відновлення програми ленд-лізу, додаткову оборонну підтримку та посилення санкційного тиску на Росію. Журналіст Остап Яриш підкреслив, що для винесення цього документа на голосування прихильникам допомоги довелося обходити спікера через спеціальну процедуру петиції про розгляд. Додатковим підтвердженням цього курсу стали також заяви держсекретаря Марко Рубіо та керівника Пентагону Піта Геґсета щодо необхідності посилення військової допомоги Києву задля недопущення російського прориву.
Паралельно з американським вектором, важливим кроком на міжнародній арені стало проведення засідання Ради Україна-НАТО безпосередньо в Києві 3 червня за участю представників усіх 32 країн-членів Альянсу. Це перше подібне засідання в українській столиці, яке надіслало чіткий політичний сигнал: залякування з боку РФ не працюють. Політолог Сергій Таран зазначає, що Альянсу вкрай потрібне радикальне оновлення системи безпеки, і на цьому тлі відштовхувати країну з найбільш боєздатною армією в Європі було б стратегічною помилкою для західних партнерів.
Третім потужним кроком стала дипломатична ініціатива Офісу Президента України. Публічний лист Зеленського до Путіна: Кремль підтвердив ознайомлення та заявив про відсутність планів зустрічі з Трампом став центральною темою для обговорення навіть на тлі Петербурзького економічного форуму. Зеленський запропонував прямі переговори на нейтральному майданчику, наголосивши на готовності до справедливого миру, але не до капітуляції.
Політолог Валерій Пекар зауважив, що цей лист насправді адресований західним та російським елітам, демонструючи конструктивну позицію України та переводячи відповідальність за затягування війни на Кремль. В поєднанні з ударами українських БПЛА по нафтобазах у Санкт-Петербурзі це створило ефект успішної когнітивно-кінетичної атаки, яка змусила російське керівництво оборонятися в інформаційному полі.
Усі ці події свідчать про те, що Україна перестає бути пасивним об’єктом міжнародної політики. Київ активно нав’язує власний порядок денний, змушуючи Вашингтон, Брюссель та Москву підлаштовуватися під українські ініціативи. Поєднання військової стійкості на полі бою та креативного дипломатичного наступу створює абсолютно нові умови для майбутніх переговорних процесів.
Ірина Носальська