Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко несподівано змінив риторику, вибачившись перед Президентом України Володимиром Зеленським за свої попередні різкі висловлювання та запевнивши, що з боку Білорусі військових дій не буде. Про це стало відомо з його інтерв’ю телеканалу “Аль-Арабія”, фрагмент якого опублікували білоруські пропагандистські ресурси та поширили користувачі у соціальній мережі Twitter (X). Такі публічні вибачення від білоруського диктатора є неординарною подією, яка вимагає глибокого аналізу справжніх мотивів мінського режиму.
Згідно з заявою Лукашенка, його колишні погрози та агресивні пасажі були лише емоційною реакцією на нібито “необґрунтовані заяви” української сторони щодо можливих ударів по території Білорусі. “Можливо, я десь і переборщив… Якщо Володимир Олександрович образився, я вибачаюся перед ним”, — цинічно зазначив білоруський політик. Водночас він закликав Зеленського “не провокувати білорусів”, натякаючи на те, що Київ має бути “обережнішим”.
Аналітики Factage Ukraine вбачають у такій поведінці Лукашенка класичну спробу дипломатичного маневрування між двома вогнями. З одного боку, Кремль продовжує здійснювати колосальний тиск на Мінськ, намагаючись втягнути білоруську армію у відкрите протистояння проти України або використати її для нових сухопутних операцій. З іншого боку, білоруський диктатор чудово розуміє руйнівні наслідки такого кроку для власної влади. Економіка Білорусі перебуває в глибокій кризі, а суспільство категорично проти прямої участі у війні.
Ба більше, останні успіхи українських Сил оборони та постійний розвиток далекобійного озброєння змушують Мінськ серйозно оцінювати ризики відплати. Лукашенко усвідомлює, що в разі прямої агресії українські безпілотники та ракети здатні миттєво паралізувати стратегічну інфраструктуру Білорусі. Це підтверджується тим, як стрімко змінюється геополітична архітектура безпеки в Європі, де навіть традиційні гравці демонструють готовність до жорстких превентивних заходів. Наприклад, німецькі військові сили також переглядають свої стратегії на випадок ескалації, про що свідчить матеріал Люфтваффе у повній бойовій готовності: Німеччина готова атакувати стратегічні об’єкти РФ у разі нападу на НАТО.
Ще одним чинником є загальний контекст російської гібридної війни. Росія регулярно використовує територію та інформаційне поле Білорусі для шантажу Заходу та України, синхронізуючи свої дії з важливими політичними датами. Проте ці маніпуляції дедалі частіше зазнають поразки. Детальніше про подібну тактику РФ можна дізнатися у статті Цинізм без кордонів: чому Росія прив’язала удар по Києву до дня народження Трампа і як відповість Україна. На тлі цього Лукашенко намагається виставити себе “миротворцем” або принаймні суб’єктом, який не бажає бути остаточно поглиненим агресивними планами Москви.
Спроба задобрити Зеленського та публічні вибачення — це насамперед гра на внутрішню білоруську та зовнішню арабську аудиторію. Лукашенко хоче продемонструвати нейтралітет і показати, що він нібито контролює ситуацію і не є простим виконавцем волі Путіна. Проте для України такі заяви не повинні ставати приводом для послаблення пильності. Кордон із Білоруссю залишається зоною підвищеної небезпеки, а мінський режим — союзником агресора, чиї слова ніколи не збігаються з реальними діями.