Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що запрошення президента України Володимира Зеленського для російського диктатора Володимира Путіна зустрітися на саміті G7 нібито «не передавалося» Москві офіційними каналами, про що повідомляють українські інформаційні агенції. Ця заява пролунала на тлі масштабних дипломатичних маневрів у Франції, де український лідер намагається консолідувати міжнародну підтримку. Пєсков вкотре спробував перекласти відповідальність за відсутність діалогу на Київ, заявивши про відсутність діючих каналів зв’язку та цинічно запропонувавши Зеленському «приїхати до Москви» для серйозних переговорів.
Така риторика Кремля є класичним прикладом дипломатичного маневрування та дезінформації. Насправді ініціатива Володимира Зеленського щодо зустрічі на саміті «Групи семи» мала глибокий тактичний зміст. Запросивши Путіна на нейтральний і водночас надзвичайно впливовий міжнародний майданчик, Україна продемонструвала світові свою готовність до відкритого діалогу за посередництва провідних демократій. Той факт, що американська та європейська сторони підтримали цю ініціативу, додатково тиснув на Москву. Оскільки Саміт G7 у Франції: Зеленський мобілізує лідерів “Сімки” для захисту України та посилення ППО став центральною подією тижня, відмова Кремля лише підкреслила його небажання шукати реальних шляхів до миру.
Пєсков апелює до «відсутності офіційних каналів», проте у сучасному світі публічна дипломатія часто важить більше, ніж закриті кабінетні переговори. Росія просто не може дозволити собі участь Путіна у форматі, де він не матиме переваги та де панує абсолютна солідарність із Києвом. Прямий контакт на майданчику G7 змусив би російського диктатора відповідати на незручні запитання лідерів світової спільноти та поставив би його в позицію виправдовування перед усім цивілізованим світом.
Замість цього Кремль пропонує абсурдну альтернативу — візит українського президента до Москви. Це традиційна імперська оптика, яка намагається представити Україну не як рівноправного суб’єкта міжнародного права, а як «підлеглу сторону», що має прийти на поклін до агресора. Очевидно, що на такі принизливі умови Київ ніколи не погодиться, і в Москві це чудово розуміють, використовуючи цей наратив виключно для внутрішньої пропаганди.
Паралельно з цим на саміті розгорталися інші важливі геополітичні процеси. Зокрема, зустріч Зеленського з президентом США Дональдом Трампом продемонструвала, що американська підтримка залишається динамічним, хоча й непростим чинником. Аналізуючи заяви американського лідера, експерти часто вагаються, що саме стоїть за його словами — миротворчий прагматизм чи ілюзія швидких рішень: аналіз заяви Дональда Трампа на саміті G7 дає чітке розуміння складності цих процесів. У будь-якому разі, присутність України за цим столом і відсутність там Росії, яка вчергове обрала самоізоляцію, є значною перемогою вітчизняної дипломатії.
Таким чином, «гра в мовчанку» від Пєскова є лише спробою зберегти хорошу міну при поганій грі. Кремль боїться відкритої дискусії на міжнародній арені, віддаючи перевагу ультиматумам та кулуарному тиску. Проте світ дедалі чіткіше бачить, хто насправді прагне миру, а хто ховається за формальними відмовками про відсутність офіційних каналів зв’язку.