У квітні 2026 року енергетична війна між Україною та Росією вийшла на новий рівень ескалації та економічної шкоди для країни-агресора. Російські збитки від прицільних українських ударів по паливно-енергетичному комплексу вже вимірюються десятками мільярдів доларів. Про це заявив президент Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами у четвер, 23 квітня, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Зеленський про стратегію дзеркальних відповідей
У своєму виступі глава держави чітко окреслив парадигму українського опору. “Що стосується наших відповідей на російські удари по нашій енергетиці – безумовно, вони дзеркальні. Безумовно, ми атакуємо те, що болісно для Росії… Сьогодні їхні втрати вимірюються вже десятками мільярдів. Це критичні втрати для Росії”, – наголосив президент. Він підкреслив, що Москва не має наміру зупинятися, продовжуючи терор проти мирного населення та руйнування української критичної інфраструктури.
Саме тому, як зазначають аналітики Factage Ukraine, Київ змушений нарощувати асиметричний тиск. Україна методично позбавляє Російську Федерацію фінансових можливостей генерувати енергетику для потреб власного військово-промислового комплексу та створення нової зброї. Удари по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) та логістичних вузлах стали одним із найефективніших інструментів тиску на Кремль. Поки запаси ракет ППО в Україні можуть вичерпатися за лічені тижні: Зеленський закликає Захід до негайних дій, вітчизняні ударні безпілотники продовжують виконувати стратегічні завдання в глибокому тилу ворога.
Ніч палаючих НПЗ: Самара, Нижній Новгород та Крим
Підтвердженням слів президента стали події останніх днів. У ніч на 23 квітня Сили оборони України здійснили чергову успішну комбіновану атаку. Під удар потрапили одразу два надважливі об’єкти російської нафтогазової галузі — НПЗ у Самарі та нафтоперекачувальна станція “Горький” у Нижньогородській області. Важливість станції “Горький” важко переоцінити, адже через неї проходить нафта із Західного Сибіру та Татарстану. Її ураження означає серйозний збій у логістиці, який безпосередньо впливає на експортний потенціал та внутрішнє постачання палива для російської окупаційної армії.
Не менш тривожною для окупантів видалася ніч і на тимчасово окупованому півострові. У Феодосії спалахнула масштабна пожежа на місцевій нафтобазі, яка є ключовою для забезпечення паливом російського Чорноморського флоту та угруповань військ на півдні України. Крім того, серію потужних вибухів чули в Севастополі та в районі військових аеродромів Бельбек і Кача.
Окремої уваги заслуговує інцидент у Туапсе, де внаслідок ударів по місцевому НПЗ над містом піднявся густий дим. Ситуація набула такого розголосу, що розробник сумнозвісної отрути “Новачок” публічно попередив жителів про небезпеку цього диму, натякаючи на можливі токсичні викиди від горіння специфічних хімікатів на виробництві.
Цілеспрямоване знищення російської економіки є вимушеним кроком з боку Києва, адже Росія продовжує вести війну на знищення, порушуючи всі міжнародні конвенції. Нагадаємо, що паралельно з економічним протистоянням, правоохоронці фіксують жахливі воєнні злочини ворога: наразі відомо про страти 306 українських військовополонених: СБУ розслідує понад сотню кримінальних справ проти армії РФ.
Висновки та стратегічне значення
Стратегія ударів по НПЗ доводить свою ефективність. Втрати Росії на десятки мільярдів доларів — це не лише недоотримані прибутки від продажу нафтопродуктів. Це також величезні витрати на відновлення складного обладнання (доступ до якого обмежений санкціями) та пряме зменшення бюджету війни. З огляду на інтенсивність атак, 2026 рік може стати роком остаточного зламу російської нафтопереробної галузі. Кожен знищений ректифікаційний стовп чи резервуар з авіаційним гасом конвертується у зменшення кількості бойових вильотів російської авіації та нестачу пального для танкових дивізій окупантів на передовій. Як зазначав Володимир Зеленський, саме такий формат асиметричної відповіді є єдиним дієвим шляхом тиску на агресора. Поки міжнародні санкції працюють повільно, українські безпілотники демонструють миттєвий економічний та психологічний ефект, змушуючи Кремль розпорошувати свої системи протиповітряної оборони по всій величезній території Росії.