25 травня російські окупаційні війська здійснили цинічний напад на цивільну інфраструктуру, двічі обстрілявши медичний заклад у селищі Білозерка Херсонської області, про що офіційно повідомила Херсонська обласна військова адміністрація. Такі дії є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та черговим доказом стратегії Кремля, спрямованої на системне знищення української критичної інфраструктури.
Перша атака відбулася вранці, а вдень ворог знову відкрив артилерійський вогонь по тій самій локації. Внаслідок обстрілів у будівлі медзакладу було вибито вікна та суттєво пошкоджено фасад. Найстрашнішим наслідком стали поранення серед цивільного персоналу: постраждали дві медсестри, 29 та 53 років. Жінок було негайно госпіталізовано з діагнозами контузія, струс головного мозку, а також вибухові та закриті черепно-мозкові травми. Наразі лікарі надають їм усю необхідну допомогу.
Ситуація на Херсонщині залишається вкрай напруженою через постійні прицільні удари ворога. Подібні інциденти демонструють, що для російської армії не існує «червоних ліній» чи табу на обстріли лікарень, де рятують людські життя. Аналітики Factage Ukraine неодноразово наголошували, що цілеспрямований терор проти цивільних є невід’ємною частиною окупаційної політики РФ. Нагадаємо, що ми також детально висвітлювали наслідки аналогічних атак на Харківщині, де цивільна інфраструктура також стає головною мішенню для артилерії та ракет.
Воєнний злочин у Білозерці вкотре підкреслює необхідність посилення захисту медичних об’єктів та пришвидшення постачання сучасних систем ППО для України. Кожен такий удар — це свідомий акт залякування, який, втім, лише підсилює рішучість українського суспільства до супротиву. Окрім того, нещодавно ми також аналізували ситуацію з безпекою у столиці, де наслідки терористичних атак вимагають негайних та рішучих кроків як від військового командування, так і від міжнародних партнерів.
Поки триває слідство, задокументовані факти руйнувань будуть передані до міжнародних судів для доведення воєнних злочинів агресора. Безпека медичних працівників, які під кулями продовжують виконувати свій професійний обов’язок, залишається одним із ключових пріоритетів у забезпеченні життєдіяльності прифронтових регіонів.