У п’ятницю, 24 квітня 2026 року, на льодовій арені завершився один із найдраматичніших поєдинків чемпіонату світу з хокею серед юнацьких команд (U-18) у Дивізіоні IA. Збірна України зустрілася з абсолютним фаворитом турніру — національною командою Швейцарії. Згідно з даними та турнірною таблицею, опублікованими на офіційному сайті Міжнародної федерації хокею (IIHF), цей матч хоч і не вирішував головного питання щодо путівки до елітного дивізіону, проте став справжньою окрасою змагань. Швейцарці вже гарантували собі золоті медалі та повернення до Топ-дивізіону, з якого вони вилетіли торік, тоді як українцям необхідно було зберегти третю сходинку в загальному заліку, щоб закріпити за собою бронзові нагороди та порадувати своїх вболівальників яскравою грою.
Перед стартом останнього, п’ятого туру, турнірна ситуація була доволі прозорою. Швейцарська збірна катком пройшлася по всіх суперниках, здобувши чотири перемоги поспіль, і прагнула завершити чемпіонат світу зі стовідсотковим результатом. Для «синьо-жовтих» головне завдання мінімум було виконане напередодні: здолавши Польщу з переконливим рахунком 6:3 та показавши міцну й безкомпромісну гру проти Угорщини та Казахстану, підопічні українського тренерського штабу гарантували собі збереження прописки в Дивізіоні IA. Це є стратегічно важливим досягненням для розвитку вітчизняного молодіжного спорту.
Сама гра розпочалася за сценарієм швейцарських фаворитів, які з перших хвилин нав’язали жорсткий пресинг. Вже в першому періоді альпійська команда продемонструвала свій високий клас. Шайби Сотьє на п’ятій хвилині та Зуттера в більшості на одинадцятій хвилині дозволили швейцарцям піти на перерву з комфортною перевагою 2:0. На старті другої двадцятихвилинки ситуація для українців стала ще складнішою — той же Зуттер оформив дубль після стрімкої атаки, зробивши рахунок 3:0. Здавалося, що інтрига в матчі остаточно вмерла, а швейцарці спокійно доведуть справу до розгромного результату.
Проте українські юнаки вкотре довели, що мають незламний сталевий характер і здатні битися до останньої секунди. Як і в багатьох інших вимірах, де наша нація демонструє феноменальну стійкість (варто лише згадати нещодавні масштабні події, коли з російського полону повернулися 193 українські військові, що підтверджує нашу силу духу в найскладніших обставинах), юні хокеїсти розпочали свій феєричний камбек. Арсеній Воротеляк та Максим Вершецький з інтервалом менше ніж у хвилину відквитали дві шайби, скоротивши відставання до мінімуму — 3:2, що відродило надію на позитивний результат.
Третій період перетворився на справжній спортивний трилер, який тримав у напрузі до фінальної сирени. Швейцарці знову натиснули на газ: Бувар та Ренч змусили українського голкіпера Іллю Боброва виймати шайби з сітки, хоча між цими взяттями воріт свій важливий гол встиг забити українець Михайло Коробкін. За п’ять хвилин до кінця основного часу на табло горів рахунок 5:3 на користь збірної Швейцарії. І саме в цей критичний момент «синьо-жовті» здійснили майже неможливе. Лідер атак Максим Вершецький оформив дубль, подарувавши команді шанс, а вже за 25 секунд після цього Олексій Толкунов філігранним кидком зрівняв рахунок — 5:5! Ця феноменальна витримка та бездоганна командна робота нагадують злагодженість на високому дипломатичному рівні, як-от нещодавній стратегічно важливий візит Зеленського до Саудівської Аравії, що приніс нові безпекові перспективи для нашої країни.
Доля напруженого поєдинку логічно перейшла до стадії овертайму. Формат гри три на три завжди залишає багато простору для індивідуальної майстерності гравців. На жаль, на 64-й хвилині матчу (63:37) швейцарець Йона Ноєншвандер зумів скористатися моментом, пробив українського воротаря і приніс своїй команді перемогу з підсумковим рахунком 6:5. Незважаючи на цю поразку, підсумки чемпіонату світу можна вважати успішними для нашої збірної. Швейцарія з 14 очками посіла перше місце та вийшла до еліти світового хокею, друге місце з 11 очками здобув Казахстан. Збірна України, набравши 7 залікових пунктів у п’яти матчах, фінішувала на заслуженому третьому місці, виборовши престижну бронзу турніру. Цей чемпіонат став яскравим підтвердженням того, що український хокей має потужний потенціал, талановиту молодь та велике майбутнє на міжнародній арені.