Згідно з офіційними даними Мінфіну РФ, у червні російський федеральний бюджет вперше з жовтня минулого року показав профіцит у розмірі 279 млрд рублів. Однак цей ситуативний показник лише маскує тривожні структурні дисбаланси, які продовжують виснажувати економіку агресора. Загальний дефіцит за перші пів року склав 5,731 трлн рублів, що свідчить про глибоку залежність фінансової системи від непередбачуваних факторів та критичне перегрівання військово-промислового сектору.
Аналітики звертають увагу на те, що нафтогазові доходи РФ за січень-червень скоротилися на 23%. Це прямий наслідок міжнародних санкцій та постійного знищення критичної інфраструктури, що детально описано у матеріалі про те, як паливна криза в РФ та удари по НПЗ обнулили експортний потенціал російського дизеля. Коли основна «годувальниця» режиму — нафтогазова галузь — демонструє стабільне падіння, виникає питання щодо стійкості всієї моделі фінансування війни.
Паралельно з цим спостерігається аномальне зростання державних видатків на 16%, які сягнули 24,353 трлн рублів. Найбільш показовим є збільшення витрат на державні закупівлі — одразу на 47%. Це свідчить про те, що економіка РФ дедалі більше «мілітаризується», спрямовуючи ресурси у «чорну діру» ВПК, що не приносить жодної доданої вартості цивільному сектору. Використання трьох чвертей річного ліміту на закупівлі вже до кінця червня вказує на поспішні спроби Кремля компенсувати втрати техніки на фронті.
Наслідки такої стратегії стають все більш помітними. Попри штучні цифри, дефіцит бюджету залишається значно вищим за планові показники (2,5% ВВП замість запланованих 1,6%). Накопичений дефіцит за останні 12 місяців у 8 трлн рублів — це реальний вирок для російської фінансової стабільності. Варто також враховувати статус РФ як держави, що робить ставку на ескалацію, ігноруючи дипломатію, що вимагає ще більше грошей на мобілізацію та утримання фронту. В умовах, коли промисловість демонструє падіння, а інфляційний тиск зростає, російська влада опинилася в пастці: зупинити війну неможливо через політичні причини, а продовжувати фінансувати її — через вичерпання ресурсів. Таким чином, червневий профіцит — це не ознака одужання, а лише короткочасна технічна пауза в глибокому бюджетному піке.