5 Липня 2026, 23:15

30 тисяч окупантів щомісяця: ціна імперських амбіцій Кремля та реалії війни

Українські військові на позиціях під час відбиття наступу ворога

Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні від 5 липня оприлюднив вражаючі дані: лише за червень Сили оборони України ліквідували та поранили майже 30 тисяч російських загарбників. Ці цифри є прямим свідченням того, наскільки кривавою є ставка Кремля на стратегію виснаження, де людське життя для російського командування не має жодної цінності.

Президент окремо подякував воїнам Центру спецоперацій «Альфа» СБУ, які демонструють найвищу ефективність на фронті. Попри спроби ворога тиснути на Донецькому, Запорізькому та Харківському напрямках, українські захисники утримують ініціативу. Особливої уваги заслуговує оборона Костянтинівки — міста, яке російська пропаганда вже встигла «присвоїти», проте реальна ситуація на місцях змушує окупантів лише збільшувати кількість своїх втрат.

Зеленський наголосив на цинізмі ситуації: російський диктатор, перебуваючи у безпеці своїх резиденцій у Москві чи Петербурзі, продовжує спалювати тисячі життів власних громадян, щоб лише не визнавати поразку та не завершувати агресію. Ця війна, що стала для Кремля інструментом внутрішнього самоутвердження, демонструє катастрофічні наслідки для самої Росії. У той час як окупанти кидають у «м’ясні штурми» дедалі більше людей, українська армія вдосконалює свою тактику. Раніше ми писали про те, що стратегія виснаження, про яку дискутують на Заході, набуває нових обрисів, коли співвідношення втрат стає все більш критичним для ворога.

Експерти відзначають, що російський наступ нині є чи не найповільнішим в історії сучасних воєн. І поки російська армія втрачає рекордну кількість артилерії та живої сили, Україна продовжує системну роботу з демілітаризації агресора. Варто згадати, що на тлі фронтових поразок окупанти намагаються компенсувати невдачі терором проти цивільних, що підтверджують випадки, як-от ракетні удари по інфраструктурі міст. Попри все, динаміка бойових дій вказує на те, що ставка на «нескінченний людський ресурс» Росії дає тріщину, а українська стратегія точкових ударів виявляється набагато ефективнішою за хаотичні атаки ворога.